В пятницу (20.11.09) принимал участие в пресс-конференции, организованной Запорожской молодежной общественной организацией «Служба защиты животных», Обществом защиты животных «Дай лапу друг», и Обществом защиты и охраны животных «Друг людини» при Украинском обществе охраны природы.
Биолог Ищенко Сергей Александрович и заведующий государственной ветеринарной клиникой Таранов Вадим Анатольевич, рассказали о бесперспективности регулирования численности бездомных животных путем отстрелов, о способности популяции к восстановлению численности особей при неизменной кормовой базе, об эпидемиологических угрозах для людей, когда освободившуюся природную нишу занимают особи с других территорий либо бесконтрольно размножаются другие виды животных, по отношению к которым собаки и кошки являются естественными врагами (напр. крысы и мыши). Также было указано на то, что средств, выделяемых бюджетом
г. Запорожья на уничтожение и утилизацию бездомных животных (в 2008 году – 209094 грн.) было бы достаточно для цивилизованного и главное законного решения данной проблемы путём биостерилизации. Ещё потребуется карантинная площадка (приют временного содержания); в 2007 году выделялось 200 тыс. грн. на эти цели, но судьба этих средств неизвестна.
Представители общественных организаций рассказали о том, что в Одессе, при содействии немецкого общества защиты животных реализуется «Программа охраны животного мира и регулирования численности безпризорных животных» в полном соответствии с требованиями Закона Украины N 3447-IV от 21 января 2006 года, «О защите животных от жестокого обращения», и о том имеются спонсоры готовые помочь в создании подобного приюта в Запорожье, при наличии у городских властей желания соблюдать законы Украины.
Данный закон защищает как людей от агрессивных и больных (опасными для человека инфекциями) животных, так и животных от звероподобных людей.
Даже если предположить, что все животные на улицах наших городов – бешенные, закон запрещает их истребление на улицах города, в том числе и для предотвращения моральных страданий людей (ст. 4). Предполагается отлов нетравмоопасными методами, помещение минимум на 5 дней на карантинную площадку (ветврач сказал, что желательно на 10 дней), осмотр государственным ветеринарным врачом. При необходимости умертвления – это производится в изолированном помещении безболезненными методами.
В Запорожье, т.н. регулирование численности, выливается в убийства животных на глазах у людей и даже в присутствии детей. У ЗОМО «Служба защиты животных» имеются свидетели и фотографии подобных инцидентов.
Можно было бы предположить, что местные чиновники и сотрудники «Ремондис-Запорожье» (которые являются непосредственными исполнителями данного вида «работ») ещё не успели прочитать закон почти четырёхлетней давности. Однако в частных беседах сотрудники одной из райадминистраций признавались, что когда они направляли Ремондису заявки на отстрел, то их возвращали с просьбой написать – «произвести отлов», ещё приходилось слышать от городских чиновников термин – подбор бездомных животных.
То есть заказчики, организаторы и исполнители – осознанно идут на нарушение закона, очевидно считая, что законы пишутся только для народа, а на особ приближенных к императору и к местным князькам действие Уголовного кодекса не распространяется (кстати, ст. 299). В данный момент мы призываем не к наказаниям, а к безукословному выполнению закона, в первую очередь к прекращению убийств.
Для этого чиновникам придется немного потрудиться: на основании закона разработать Положение и Программу по регулированию численности бездомных животных в городе Запорожье, и применить их на практике. Именно это и предусматривает проект решения горсовета (депутат Игорь Лисогор), который мы подготовили совместно с общественной организацией «Служба захисту тварин».
воскресенье, 22 ноября 2009 г.
среда, 12 августа 2009 г.
Государство и народовластие
Основной задачей государства является обеспечение безопасности своих граждан, а также охрана прав, свобод, интересов и имущества граждан на своей территории.
Считаю, что первой и главной задачей государства является защита граждан от всех возможных угроз, находящихся за пределами контроля индивидуума. К таким угрозам относятся:
потенциальная внешняя угроза, исходящая от других государств и иноземных организаций;
преступность внутри страны;
природные и техногенные катастрофы, и другие явления пагубные для жизни и здоровья людей.
Без надлежащего выполнение функций по обеспечению безопасности граждан, все остальные задачи становятся трудновыполнимыми.
Второй задачей государства я бы назвал создание условий необходимых для функционирования общества. Сюда можно отнести услуги по управлению, по регистрации собственности и актов гражданского состояния, по разрешению споров, по эмиссии и функционированию средств обмена и накопления, т.е. денег; создание условий для производства и обмена товарами и услугами.
На третье место можно поставить все то, что общество готово поручить правительству. Наверняка это будет забота о нетрудоспособных; в большей или меньшей степени - здравоохранение, наука и образование; экономическая активность в некоторых сферах, а в кризисных ситуациях и значительное вмешательство в экономику.
Демократия – это не только участие в выборах и власть большинства, а ещё и права и свободы каждого человека, ограниченные лишь правами и свободами других людей, и управление общественными делами самими людьми, либо подконтрольными им представителями.
Поскольку правительство (в широком смысле, включая все ветви и уровни власти), само не сеет и не пашет, а действует от имени, по поручению и за счет всех граждан страны, то именно граждане должны определять какие функции, и в каком объёме необходимо поручить выполнять правительству и иметь рычаги оперативного влияния на должностных лиц.
Политика - это процесс принятия и выполнения решений. Как можно большее количество граждан (в идеале все желающие) должны принимать участие в процессе принятия решений и иметь возможность контроля их выполнения. Кроме выборов необходимо повсеместное проведение местных и общенациональных референдумов, и создание органов самоорганизации населения (возможно также и в границах ныне действующих ЖЭКов и ПРЭЖО, с полномочиями назначения их руководства представителями населении), а также внедрение системы отзыва всех выборных должностных лиц и отстранения от должности через вотум недоверия любых чиновников.
Гражданам Украины необходимо раз и навсегда забрать у политиков возможность менять Конституцию и законы о выборах и референдумах, в соответствии с их личными корыстными интересами. Избираемый на выборную должность, не должен влиять на правила собственного избрания/переизбрания; наемный работник не должен определять свои должностные обязанности. Давайте не будем забывать, что все кто получают жалованье из бюджета (то есть из наших налогов или от доходов от нашей общей собственности), все чиновники, на выборных или назначаемых должностях, являются нашими наемными работниками. Это мы должны определять процедуру их назначения/избрания, должностные обязанности, уровень оплаты труда.
Но для того, чтобы этого добиться, значительной части населения необходимо пересмотреть свое отношение к институтам власти и их представителям. Пока люди будут считать президента и других чиновников начальниками, а себя подчиненными и просителями, нынешние отношения между правительством (все ветви и уровни власти) и остальными гражданами, которые в упрощенном виде можно представить как: «барин – холопы», не удастся изменить.
Не может быть демократии без демократов и гражданского общества без граждан!
В Украине нет политической элиты. Под элитой можно было бы понимать тех, кто на голову выше остальных по уровню образования, по моральным и деловым качествам. Нынешняя же "элита" это те, кто всплыл на поверхность и не тонут, вот почему они всегда на виду. От лидеров украинских политических сил толку не будет, и преодолеть кризис ни каждый самостоятельно (даже при наличии необходимых полномочий), ни сообща они не в состоянии. И депутаты, которые голосуют лишь по команде "фас" не являются ни здравомыслящими людьми, ни уж тем более гражданами (назвать их законодателями язык не поворачивается). При нынешнем способе выборов, формирования и функционирования власти, и главное - при нынешнем состоянии гражданского общества, никаких положительных результатов от президентских, парламентских или местных выборов ждать не приходится. Но и оставлять все как есть нельзя, за державу обидно и за население, которому еще предстоит стать гражданами.
Задача сегодняшнего дня не просто заменить одних на других, пусть и более
высокого качества, а изменить всю систему отношений в обществе.
Для оказания влияния на политику государства, особенно в период, когда власть в стране прихватизирована кланами, действующими в своих интересах, гражданам необходим действенный инструмент воздействия на государственные институты. Таким инструментом должна стать демократическая, и по целям, и по сути, политическая сила, объединяющая всех здравомыслящих граждан страны. В данный момент совокупное влияние кризиса, паралича власти и недоверия общества к былым лидерам, должно подтолкнуть активную и нормальную часть общества к объединению ради наведения порядка в нашем общем доме. Такая организация должна быть основана на здоровых принципах, т.е. на самофинансировании, принципах либеральной демократии и доминировании интересов общества над интересами организации или ее отдельных членов. Хочу отметить, что в организации такого типа, выборные лидеры могут быть лишь первыми среди равных. Когда в Украине появятся демократы и их объединение, это будет первой предпосылкой для преобразования украинского общества из иерархической структуры под названием: «я начальник – ты дурак», в систему горизонтальных связей равноправных граждан, т.е. в то, что именуется демократией или народовластием.
Считаю, что первой и главной задачей государства является защита граждан от всех возможных угроз, находящихся за пределами контроля индивидуума. К таким угрозам относятся:
потенциальная внешняя угроза, исходящая от других государств и иноземных организаций;
преступность внутри страны;
природные и техногенные катастрофы, и другие явления пагубные для жизни и здоровья людей.
Без надлежащего выполнение функций по обеспечению безопасности граждан, все остальные задачи становятся трудновыполнимыми.
Второй задачей государства я бы назвал создание условий необходимых для функционирования общества. Сюда можно отнести услуги по управлению, по регистрации собственности и актов гражданского состояния, по разрешению споров, по эмиссии и функционированию средств обмена и накопления, т.е. денег; создание условий для производства и обмена товарами и услугами.
На третье место можно поставить все то, что общество готово поручить правительству. Наверняка это будет забота о нетрудоспособных; в большей или меньшей степени - здравоохранение, наука и образование; экономическая активность в некоторых сферах, а в кризисных ситуациях и значительное вмешательство в экономику.
Демократия – это не только участие в выборах и власть большинства, а ещё и права и свободы каждого человека, ограниченные лишь правами и свободами других людей, и управление общественными делами самими людьми, либо подконтрольными им представителями.
Поскольку правительство (в широком смысле, включая все ветви и уровни власти), само не сеет и не пашет, а действует от имени, по поручению и за счет всех граждан страны, то именно граждане должны определять какие функции, и в каком объёме необходимо поручить выполнять правительству и иметь рычаги оперативного влияния на должностных лиц.
Политика - это процесс принятия и выполнения решений. Как можно большее количество граждан (в идеале все желающие) должны принимать участие в процессе принятия решений и иметь возможность контроля их выполнения. Кроме выборов необходимо повсеместное проведение местных и общенациональных референдумов, и создание органов самоорганизации населения (возможно также и в границах ныне действующих ЖЭКов и ПРЭЖО, с полномочиями назначения их руководства представителями населении), а также внедрение системы отзыва всех выборных должностных лиц и отстранения от должности через вотум недоверия любых чиновников.
Гражданам Украины необходимо раз и навсегда забрать у политиков возможность менять Конституцию и законы о выборах и референдумах, в соответствии с их личными корыстными интересами. Избираемый на выборную должность, не должен влиять на правила собственного избрания/переизбрания; наемный работник не должен определять свои должностные обязанности. Давайте не будем забывать, что все кто получают жалованье из бюджета (то есть из наших налогов или от доходов от нашей общей собственности), все чиновники, на выборных или назначаемых должностях, являются нашими наемными работниками. Это мы должны определять процедуру их назначения/избрания, должностные обязанности, уровень оплаты труда.
Но для того, чтобы этого добиться, значительной части населения необходимо пересмотреть свое отношение к институтам власти и их представителям. Пока люди будут считать президента и других чиновников начальниками, а себя подчиненными и просителями, нынешние отношения между правительством (все ветви и уровни власти) и остальными гражданами, которые в упрощенном виде можно представить как: «барин – холопы», не удастся изменить.
Не может быть демократии без демократов и гражданского общества без граждан!
В Украине нет политической элиты. Под элитой можно было бы понимать тех, кто на голову выше остальных по уровню образования, по моральным и деловым качествам. Нынешняя же "элита" это те, кто всплыл на поверхность и не тонут, вот почему они всегда на виду. От лидеров украинских политических сил толку не будет, и преодолеть кризис ни каждый самостоятельно (даже при наличии необходимых полномочий), ни сообща они не в состоянии. И депутаты, которые голосуют лишь по команде "фас" не являются ни здравомыслящими людьми, ни уж тем более гражданами (назвать их законодателями язык не поворачивается). При нынешнем способе выборов, формирования и функционирования власти, и главное - при нынешнем состоянии гражданского общества, никаких положительных результатов от президентских, парламентских или местных выборов ждать не приходится. Но и оставлять все как есть нельзя, за державу обидно и за население, которому еще предстоит стать гражданами.
Задача сегодняшнего дня не просто заменить одних на других, пусть и более
высокого качества, а изменить всю систему отношений в обществе.
Для оказания влияния на политику государства, особенно в период, когда власть в стране прихватизирована кланами, действующими в своих интересах, гражданам необходим действенный инструмент воздействия на государственные институты. Таким инструментом должна стать демократическая, и по целям, и по сути, политическая сила, объединяющая всех здравомыслящих граждан страны. В данный момент совокупное влияние кризиса, паралича власти и недоверия общества к былым лидерам, должно подтолкнуть активную и нормальную часть общества к объединению ради наведения порядка в нашем общем доме. Такая организация должна быть основана на здоровых принципах, т.е. на самофинансировании, принципах либеральной демократии и доминировании интересов общества над интересами организации или ее отдельных членов. Хочу отметить, что в организации такого типа, выборные лидеры могут быть лишь первыми среди равных. Когда в Украине появятся демократы и их объединение, это будет первой предпосылкой для преобразования украинского общества из иерархической структуры под названием: «я начальник – ты дурак», в систему горизонтальных связей равноправных граждан, т.е. в то, что именуется демократией или народовластием.
суббота, 1 августа 2009 г.
Финансовая система
Похоже, что в ближайшем будущем ожидается очередная волна банковского кризиса, а вместе с ним и кризиса неплатежей, что ещё хуже для экономики, чем отсутствие кредитных ресурсов.
Банковский и валютный кризис показали народу Украины, что владельцы и менеджеры коммерческих банков, как в хорошие времена, так и в случае возникновения проблем заботятся исключительно о собственной выгоде. Это и не удивительно, трудно представить, что представители бизнеса будут ставить на первое место общественные интересы. Общество должно само подумать, как предотвратить негативное воздействие от не профессиональных или преступных действий руководителей финансовых предприятий на экономику страны. Начать предлагаю с того, чтобы ограничить роль банков - оказанием услуги посредничества – между теми, у кого есть временно свободные средства, и теми, кто в них нуждается. Платежная система страны должна быть свободна от влияния коммерсантов, и находиться под монопольным контролем эмитента денег, т.е. государства. Система электронных денег, в которой у каждого субъекта предпринимательской деятельности и у каждого гражданина Украины (начиная с возраста ограниченной дееспособности - 14 лет), будет расчетный счет для получения зарплат, пенсий и прочих выплат, и оплаты товаров и услуг. Это избавит людей от необходимости держать свой небольшой текущий резерв дома или в коммерческих банках (со всеми вытекающими рисками или неудобствами); ускорит прохождение платежей (проблемы отдельных банков не поставят под удар платежеспособность граждан и предриятий); в будущем поможет значительно уменьшить долю наличных денег в обращении и соответственно уменьшит расходы на администрирование финансовой системы.
Для перехода к подобной системе необходимо подумать, какие изменения необходимо внести в Законы Украины «Про Національний банк України» и «Про банки і банківську діяльність», а также разработать специализированный нормативный акт, например «Про платіжну систему України». Понятно, что это работа не на один день и далеко не для одного человека (необходимо привлечь специалистов в банковской и компьютерной сфере). От себя предлагаю черновик проекта статьи 33-1 закона «Про Національний банк України»
Розділ V УПРАВЛIННЯ ГОТIВКОВИМ І БЕЗГОТІВКОВИМ ГРОШОВИМ ОБIГОМ
Стаття 33-1. Повноваження Національного банку щодо організації безготівкового грошового обігу
Для забезпечення організації безготівкового грошового обігу Національний банк здійснює:
введення в обіг і виведення з обігу електронних (цифрових) грошових знаків;
відкриття і закриття розрахункових рахунків для всіх фізичних і юридичних осіб – резидентів України;
організація системи платежів між усіма резидентами України.
Банковский и валютный кризис показали народу Украины, что владельцы и менеджеры коммерческих банков, как в хорошие времена, так и в случае возникновения проблем заботятся исключительно о собственной выгоде. Это и не удивительно, трудно представить, что представители бизнеса будут ставить на первое место общественные интересы. Общество должно само подумать, как предотвратить негативное воздействие от не профессиональных или преступных действий руководителей финансовых предприятий на экономику страны. Начать предлагаю с того, чтобы ограничить роль банков - оказанием услуги посредничества – между теми, у кого есть временно свободные средства, и теми, кто в них нуждается. Платежная система страны должна быть свободна от влияния коммерсантов, и находиться под монопольным контролем эмитента денег, т.е. государства. Система электронных денег, в которой у каждого субъекта предпринимательской деятельности и у каждого гражданина Украины (начиная с возраста ограниченной дееспособности - 14 лет), будет расчетный счет для получения зарплат, пенсий и прочих выплат, и оплаты товаров и услуг. Это избавит людей от необходимости держать свой небольшой текущий резерв дома или в коммерческих банках (со всеми вытекающими рисками или неудобствами); ускорит прохождение платежей (проблемы отдельных банков не поставят под удар платежеспособность граждан и предриятий); в будущем поможет значительно уменьшить долю наличных денег в обращении и соответственно уменьшит расходы на администрирование финансовой системы.
Для перехода к подобной системе необходимо подумать, какие изменения необходимо внести в Законы Украины «Про Національний банк України» и «Про банки і банківську діяльність», а также разработать специализированный нормативный акт, например «Про платіжну систему України». Понятно, что это работа не на один день и далеко не для одного человека (необходимо привлечь специалистов в банковской и компьютерной сфере). От себя предлагаю черновик проекта статьи 33-1 закона «Про Національний банк України»
Розділ V УПРАВЛIННЯ ГОТIВКОВИМ І БЕЗГОТІВКОВИМ ГРОШОВИМ ОБIГОМ
Стаття 33-1. Повноваження Національного банку щодо організації безготівкового грошового обігу
Для забезпечення організації безготівкового грошового обігу Національний банк здійснює:
введення в обіг і виведення з обігу електронних (цифрових) грошових знаків;
відкриття і закриття розрахункових рахунків для всіх фізичних і юридичних осіб – резидентів України;
організація системи платежів між усіма резидентами України.
суббота, 11 июля 2009 г.
Комментарии к концепции налоговой реформы
Основным принципом концепции, предложенной Олегом (которая перекликается с подобной американской - Fair Tax), является перенос налогового бремени с производства на потребление.
Поскольку основной задачей государства является охрана прав, свобод, интересов и имущества граждан на своей территории, то получается, что на человека потребляющего больше ресурсов или владеющего большим имуществом, приходится больше государственных услуг, чем на других граждан. Соответственно и платить в общественную копилку он должен больше. При этом те средства, которые идут на инвестиции, не должны облагаться налогом, поскольку таким образом человек временно (или навсегда) отказывается от потребления определенного ресурса и готовит почву для увеличения уровня потребления всего общества.
Понятно, что данный налог должен быть дифференцированным: по базовым товарам и услугам - минимальная ставка, по предметам роскоши - максимальная.
Предприятия должны платить за занимаемую территорию, за потребляемые ресурсы, за ущерб, наносимый окружающей среде. Соответственно наиболее эффективные из них будут платить меньше.
Считаю, что в идеале можно было бы отказаться и от налогов на прибыль, капитал, подоходного налога. Но на переходный период (довольно длительный), их конечно придётся оставить.
Но пока до внедрения подобной концепции ещё далеко, хотелось бы понять логику нынешнего налогообложения, например: зачем государство производит экспортное возмещение НДС (не касаюсь преступной деятельности): для стимулирования вывоза по дешёвке наших ресурсов за рубеж или для поощрения предпринимателей производящих высокотехнологичную продукцию?
Поскольку основной задачей государства является охрана прав, свобод, интересов и имущества граждан на своей территории, то получается, что на человека потребляющего больше ресурсов или владеющего большим имуществом, приходится больше государственных услуг, чем на других граждан. Соответственно и платить в общественную копилку он должен больше. При этом те средства, которые идут на инвестиции, не должны облагаться налогом, поскольку таким образом человек временно (или навсегда) отказывается от потребления определенного ресурса и готовит почву для увеличения уровня потребления всего общества.
Понятно, что данный налог должен быть дифференцированным: по базовым товарам и услугам - минимальная ставка, по предметам роскоши - максимальная.
Предприятия должны платить за занимаемую территорию, за потребляемые ресурсы, за ущерб, наносимый окружающей среде. Соответственно наиболее эффективные из них будут платить меньше.
Считаю, что в идеале можно было бы отказаться и от налогов на прибыль, капитал, подоходного налога. Но на переходный период (довольно длительный), их конечно придётся оставить.
Но пока до внедрения подобной концепции ещё далеко, хотелось бы понять логику нынешнего налогообложения, например: зачем государство производит экспортное возмещение НДС (не касаюсь преступной деятельности): для стимулирования вывоза по дешёвке наших ресурсов за рубеж или для поощрения предпринимателей производящих высокотехнологичную продукцию?
пятница, 12 июня 2009 г.
Концепція податкової реформи
Концепція податкової реформи
Олег Григоренко
Зміст
1. Глосарій.
2. Історія та проблеми існуючої податкової системи.
3. Концепція нової податкової системи.
3.1. Прибутковий податок.
3.2. Податок на роздрібну торгівлю.
3.3. Податки на власність.
3.4. Податок на природні ресурси.
3.5. Акцизи.
4. Штрафи.
5. Митні збори.
6. Інші збори.
7. Інші форми отримання доходів Держбюджетом.
1. Глосарій.
Підприємства – виключно юридичні особи, що здійснюють господарчу діяльність з метою отримання прибутку.
Організації – виключно юридичні особи, що здійснюють неприбуткову діяльність з метою благодійності, об'єднання громадян для спільного захисту своїх інтересів, невиробничі кооперативи тощо.
Фізичні особи – резиденти та нерезиденти Держави, що проживають або займаються діяльністю на території Держави. Фізичні особи здійснюють комерційну діяльність виключно через створення підприємств.
Державні установи – органи державної влади – Верховна Рада, кабінет міністрів, Адміністрація Президента, органи місцевої влади та їх структурні підрозділи.
Оптова торгівля – вид комерційних операцій, що здійснюються виключно між підприємствами.
Роздрібна торгівля – вид операцій у яких на стороні продавця виступає підприємство, на на стороні покупця – фізичні особи або організації.
2. Історія та проблеми існуючої податкової системи.
Існуюча податкова система формувалася на протязі 15 років різними за ідеологією політичними силами. Великий вплив на неї чинили напівкримінальні клани через лобіювання в Раді своїх чисто корпоративних інтересів. Тому податкове законодавство вщент заплутане і негативно впливає на загальнодержавну продуктивність праці. Крім високих ставок податків, підприємці несуть непродуктивні витрати на дуже складний податковий облік, а також податкову звітність. Введення фіксованого податку з підприємців-фізичних осіб схоже на гру в казино – сьогодні платите податок, а завтра маєте можливість виграти, а може і програти, але держава своє отримує не залежно від результатів своєї роботи. Загальну парадигму існуючої податкової системи можна охарактеризувати як оподаткування діяльності – той, хто більше і продуктивніше працює (це ще не означає отримання прибутків), той платить більше податків.
Сучасний бізнес дуже динамічний, кількість операцій в одиницю виміру зростає в геометричній прогресії. Виходячи з того, що існуюча податкова система прагне контролювати майже кожну операцію на підприємстві, кількість контролюючих органів буде постійно збільшуватися.
Дуже високі соціальні податки призвели до того, що заробітна плата отримується в конвертах. Це в свою чергу спричиняє вплив на інвестиційну діяльність – люди побоюються нести гроші в банки, лишаються чесної законної кредитної історії.
В кінці кінців існуюча соціальна несправедливість не стимулює зріст продуктивності праці.
Запропонована податкова реформа повинна перенести податковий тягар з праці на власність та споживання. Крім того в результаті спрощення системи штат податкових органів повинен бути скорочений. Також очікуються великі переміни на ринку нерухомості – буде невигідно вкладати гроші в нерухомість, бо за неї треба буде платити податки. Більш вигідним стане інвестування в виробничі потужності, що потягне за собою створення нових робочих місць.
То ж перейдемо до розгляду нової податкової системи.
3. Концепція нової податкової системи.
Нова податкова система виходить з тих міркувань, що в принципі неможливо організувати тотальний контроль за сплатою податків, тому система повинна бути такою, щоб дешевше було сплатити деякий розумний податок, ніж витрачатись на ухиляння від його сплати.
Низькій рівень податків підвищує конкурентоспроможність України на світових ринках, але на перших порах знижує соціальні стандарти. Якщо в економічній політиці держави не зробити поворот від піклування про минуле до піклування про сьогодення і майбутнє, то в України не буде перспектив – вона програє економічну війну 21 століття, яка зараз відбувається.
Щоб підвищити рівень життя люди, яких ми називаємо підприємцями повинні зосередитися безпосередньо на виробництві товарів та послуг а не на маніпуляції з податковими дірками, крім того, треба знизити з боку податкової системи бар'єри для входження в ринок підприємців, що в свою чергу стимулює конкуренцію, а також продуктивність праці.
Тому сучасна податкова система повинна відповідати таким факторам, як
Простота – важливий фактор зниження невиробничих витрат. Невиробничі витрати – найбільш руйнівна категорія для економіки. Це кошти, які витрачені не на створення суспільних благ, а які просто викинуті на вітер.
Прозорість – можливість контролювати роботу системи з мінімальними витратами.
Соціальна справедливість – хто володіє більшою власністю, хто більше споживає – той платить більше податків.
Ефективне адміністрування – податкові служби повинні витрачати на своє функціонування не більше 1 % надходжень (бажано 0,1%).
Обов'язковість – вибір очевидних об'єктів оподаткування, як то земля, заробітна плата, тощо.
Відсутність пільг – пільги не є чимось потрібним взагалі для суспільства, але це засіб одних членів суспільства існувати за рахунок інших.
3.1. Прибутковий податок.
Об'єкти оподаткування – прибуток підприємств, всі доходи фізичних осіб резидентів та нерезидентів що отримані в Україні (заробітна плата, премії, гонорари, роялті, інші виплати які можна прирівняти за ознаками до заробітної плати)
Суб'єкти оподаткування – відповідно підприємства та фізичні особи резиденти та нерезиденти.
Агенти оподаткування – якщо це прибуток підприємства – саме підприємство, якщо заробітна плата, або інші прирівняні до заробітної плати платежі – підприємство, організація або держустанова, що здійснює ці виплати.
Обґрунтування податку – цей податок є платнею громадян і підприємств за державні послуги з охорони правопорядку, захисту від зовнішніх агресій, деякий мінімальний рівень соціального захисту згідно встановлених суспільством стандартів та інші.
Обов'язкові принципи – сплата здійснюється виключно за фактом отримання доходів, ставка податку – єдина для всіх категорій платників цього податку.
Ставка – 10%.
Періодичність сплати – для підприємств – раз на місяць, для фізичних осіб – за фактом отримання або перерахування платні (перерахування або видача готівки на потреби зарплати і прирівняних до неї виплат відбувається одночасно з перерахуванням ставки податку в бюджет).
Звітність – раз на квартал.
Можливі форми ухилення від сплати – при 10 відсотках навіщо?
3.2. Податок на роздрібну торгівлю.
Об'єкти оподаткування – витрати фізичних осіб і організацій.
Суб'єкти оподаткування – фізичні особи і організації.
Агенти оподаткування – підприємства, що мають ліцензію на роздрібну торгівлю, та зареєстровані відповідним чином в податковій, як платники податку на роздрібну торгівлю.
Обґрунтування податку – з одного боку – знижує ризик ухиляння від сплати прибуткового податку шляхом роздачі споживчих товарів співробітникам без оформлення договорів оренди, а з іншого є стимулюючим фактором для збережень та інвестицій – більше не потрібні додаткові пільги для інвесторів – вони вже закладені в податковій системі.
Обов'язкові принципи – без отримання ліцензії на об'єкт роздрібної торгівлі за місцем його фактичного знаходження, і без реєстрації в податковій за місцем фактичного знаходження об'єкта роздрібної торгівлі, а також без реєстрації касового апарата не можливо здійснювати роздрібну торгівлю. Іншими словами, якщо підприємство зареєстровано у місті Д а відкриває магазин у місті А (хоч покупає, хоч орендує), то податок на роздрібну торгівлю сплачується в бюджет в місті А.
Ставка – 10%.
Періодичність сплати – раз на місяць.
Звітність – раз на квартал.
Можливі форми ухилення від сплати – перепрограмування касового апарату, торгівля без оформлення, але 100-кратний штраф вирішує більшість проблем.
3.3. Податки на власність.
3.3.1. Податок на землю.
Об'єкти оподаткування – земля, що знаходиться у власника.
Суб'єкти оподаткування – фізичні особи, підприємства і організації – власники земельних ділянок.
Агенти оподаткування – самі ж суб'єкти оподаткування.
Обґрунтування податку – як визнають більшість провідних світових економістів, податок на землю – це єдиний податок, який має право на функціонування. Земля дана всім нам за фактом народження на цій планеті, тому на неї не можуть розповсюджуватися безумовні права власності, як, наприклад, на товари повсякденного вжитку. Тому право власності на землю дуже схоже на право оренди, бо реалізація цього права обмежена цілою низкою умов. Виходячи з цього, податок на землю є платою власника-орендаря суспільству за право володіти часткою суспільної власності.
Обов'язкові принципи – платниками цього податку є всі фізичні особи, підприємства і організації – власники земельних ділянок, за винятком державних установ (бо немає сенсу крутити кошти в одному кармані), але державні установи не мають права здавати приміщення в оренду нікому, крім таких самих державних установ. У багатоквартирних домах податок розподіляється між всіма співвласниками пропорційно площі житла. Якщо 1м2 землі в центрі міста коштує 1000 грн., а на ньому збудовано 10-поверховий будинок, то 1м2 квартири у цілях оподаткування буде коштувати 100 грн., а щомісячний податок в такій квартирі ставить 1 грн. за квадратний метр. Якщо земля використовується для сільськогосподарських потреб, то оподаткування здійснюється на підставі податку на природні ресурси. Приналежність землі до кожної категорії належним чином фіксується в державних реєстрах. Присадибні ділянки, дачі не вважаються землею сільськогосподарського призначення.
Ставка – 1%
Періодичність сплати – щомісяця.
Звітність – раз на рік.
Можливі форми ухилення від сплати – не виявлено.
3.3.2. Податок на капітали.
Об'єкти оподаткування – доходи по банківських депозитах, цінних паперах, що належать фізичним особам .
Суб'єкти оподаткування – фізичні особи.
Агенти оподаткування – підприємства, що нараховують відсотки та дивіденди.
Обґрунтування податку – цей податок споріднений з прибутковим податком, але довгострокова природа виникнення цих капіталів, що склалася історично, не дає змоги збирати ці податки щомісяця.
Обов'язкові принципи – ставка цього податку повинна бути такою ж самою, як і ставка прибуткового податку.
Ставка – 10%
Періодичність сплати – на момент отримання коштів, або перерахування на поточний рахунок.
Звітність – раз на рік.
Можливі форми ухилення від сплати – не виявлено.
3.4. Податок на природні ресурси.
Об'єкти оподаткування – природні ресурси – вода мінеральні копалини, що використовуються в виробництві і в споживанні.
Суб'єкти оподаткування – фізичні особи, підприємства, організації, що є розробниками родовищ.
Агенти оподаткування – самі суб'єкти оподаткування.
Обґрунтування податку – цей податок найбільш складний і такий що може давати ґрунт для корупції, але за для соціальної справедливості виключити цей податок рука не підіймається.
Обов'язкові принципи – ставка встановлюється не в відсотках, а в абсолютних вимірах – грн. за тону, грн. за кв. метр. Якщо це ручний колодязь, то він податком не обкладається, але якщо стоїть моторизований насос, то він повинен бути обладнаний лічильником.
Ставка – за окремим законом.
Періодичність сплати – щомісяця.
Звітність – щоквартально.
Можливі форми ухилення від сплати – лобіювання занижених ставок через парламент.
3.5. Акцизи.
Об'єкти оподаткування – шкідливі для здоров'я споживчі товари та предмети розкоші.
Суб'єкти оподаткування – підприємства-виробники та імпортери підакцизних товарів.
Агенти оподаткування – самі суб'єкти оподаткування.
Обґрунтування податку – фактично це податок, який вкінці-кінців платить кінцевий споживач, за небажання самостійно піклуватися про своє здоров'я. Об'єктивних причин для цього податку немає, але якщо спільнота вирішує, що курити та вживати алкоголь – це шкідливо, а купувати розкішний автомобіль – анти соціально, то тоді здається за можливе функціонування цього податку.
Обов'язкові принципи – немає.
Ставка – за окремим законом.
Періодичність сплати – щомісяця.
Звітність – щоквартально.
Можливі форми ухилення від сплати – лобіювання занижених ставок через парламент.
4. Штрафи
Об'єкти оподаткування – недотримання існуючих законів.
Суб'єкти оподаткування – підприємства, організації, фізичні особи.
Агенти оподаткування – самі суб'єкти оподаткування.
Обґрунтування податку – у багатьох випадках не потрібно лишати людину волі, більш дієвим буде стягнути з винного штраф. Справедлива система штрафів буде сприяти укріпленню суспільної моралі.
Обов'язкові принципи – прозорість та безготівковість.
Ставка – за окремим законом.
Періодичність сплати – за фактом.
Звітність – відсутня.
Можливі форми ухилення від сплати – караються ще більшими штрафами.
5. Митні збори.
Об'єкти оподаткування – імпортовані товари, а також, товари, що йдуть на експорт.
Суб'єкти оподаткування – експортно-імпортні підприємства.
Агенти оподаткування – самі суб'єкти оподаткування.
Обґрунтування податку – в сучасному оточенні митні збори запроваджуються для захисту загальнодержавних інтересів.
Обов'язкові принципи – прозорість та безготівковість.
Ставка – за окремим законом.
Періодичність сплати – за фактом оформлення.
Звітність – щоквартальна.
Можливі форми ухилення від сплати – караються штрафами.
6. Інші збори
Об'єкти оподаткування – платні дороги, оформлення документів, судові збори та ін.
Суб'єкти оподаткування – підприємства, організації, фізичні особи.
Агенти оподаткування – самі суб'єкти оподаткування.
Обґрунтування податку – часткова компенсація витрат, тими суб'єктами, які користуються в даний час конкретними послугами, таким чином можна знизити податкове навантаження на інших членів суспільства, які не потребують даних послуг.
Обов'язкові принципи – прозорість та безготівковість.
Ставка – за окремими законами.
Періодичність сплати – за фактом.
Звітність – відсутня.
Можливі форми ухилення від сплати – не виявлено.
7. Інші форми отримання доходів Держбюджетом.
Податками, митом та зборами надходження до держбюджету не вичерпуються. Ще існують такі чинники надходжень, як здача в оренду землі, що знаходиться в державній власності, прибутки по різноманітних цінних паперах.
Олег Григоренко
Зміст
1. Глосарій.
2. Історія та проблеми існуючої податкової системи.
3. Концепція нової податкової системи.
3.1. Прибутковий податок.
3.2. Податок на роздрібну торгівлю.
3.3. Податки на власність.
3.4. Податок на природні ресурси.
3.5. Акцизи.
4. Штрафи.
5. Митні збори.
6. Інші збори.
7. Інші форми отримання доходів Держбюджетом.
1. Глосарій.
Підприємства – виключно юридичні особи, що здійснюють господарчу діяльність з метою отримання прибутку.
Організації – виключно юридичні особи, що здійснюють неприбуткову діяльність з метою благодійності, об'єднання громадян для спільного захисту своїх інтересів, невиробничі кооперативи тощо.
Фізичні особи – резиденти та нерезиденти Держави, що проживають або займаються діяльністю на території Держави. Фізичні особи здійснюють комерційну діяльність виключно через створення підприємств.
Державні установи – органи державної влади – Верховна Рада, кабінет міністрів, Адміністрація Президента, органи місцевої влади та їх структурні підрозділи.
Оптова торгівля – вид комерційних операцій, що здійснюються виключно між підприємствами.
Роздрібна торгівля – вид операцій у яких на стороні продавця виступає підприємство, на на стороні покупця – фізичні особи або організації.
2. Історія та проблеми існуючої податкової системи.
Існуюча податкова система формувалася на протязі 15 років різними за ідеологією політичними силами. Великий вплив на неї чинили напівкримінальні клани через лобіювання в Раді своїх чисто корпоративних інтересів. Тому податкове законодавство вщент заплутане і негативно впливає на загальнодержавну продуктивність праці. Крім високих ставок податків, підприємці несуть непродуктивні витрати на дуже складний податковий облік, а також податкову звітність. Введення фіксованого податку з підприємців-фізичних осіб схоже на гру в казино – сьогодні платите податок, а завтра маєте можливість виграти, а може і програти, але держава своє отримує не залежно від результатів своєї роботи. Загальну парадигму існуючої податкової системи можна охарактеризувати як оподаткування діяльності – той, хто більше і продуктивніше працює (це ще не означає отримання прибутків), той платить більше податків.
Сучасний бізнес дуже динамічний, кількість операцій в одиницю виміру зростає в геометричній прогресії. Виходячи з того, що існуюча податкова система прагне контролювати майже кожну операцію на підприємстві, кількість контролюючих органів буде постійно збільшуватися.
Дуже високі соціальні податки призвели до того, що заробітна плата отримується в конвертах. Це в свою чергу спричиняє вплив на інвестиційну діяльність – люди побоюються нести гроші в банки, лишаються чесної законної кредитної історії.
В кінці кінців існуюча соціальна несправедливість не стимулює зріст продуктивності праці.
Запропонована податкова реформа повинна перенести податковий тягар з праці на власність та споживання. Крім того в результаті спрощення системи штат податкових органів повинен бути скорочений. Також очікуються великі переміни на ринку нерухомості – буде невигідно вкладати гроші в нерухомість, бо за неї треба буде платити податки. Більш вигідним стане інвестування в виробничі потужності, що потягне за собою створення нових робочих місць.
То ж перейдемо до розгляду нової податкової системи.
3. Концепція нової податкової системи.
Нова податкова система виходить з тих міркувань, що в принципі неможливо організувати тотальний контроль за сплатою податків, тому система повинна бути такою, щоб дешевше було сплатити деякий розумний податок, ніж витрачатись на ухиляння від його сплати.
Низькій рівень податків підвищує конкурентоспроможність України на світових ринках, але на перших порах знижує соціальні стандарти. Якщо в економічній політиці держави не зробити поворот від піклування про минуле до піклування про сьогодення і майбутнє, то в України не буде перспектив – вона програє економічну війну 21 століття, яка зараз відбувається.
Щоб підвищити рівень життя люди, яких ми називаємо підприємцями повинні зосередитися безпосередньо на виробництві товарів та послуг а не на маніпуляції з податковими дірками, крім того, треба знизити з боку податкової системи бар'єри для входження в ринок підприємців, що в свою чергу стимулює конкуренцію, а також продуктивність праці.
Тому сучасна податкова система повинна відповідати таким факторам, як
Простота – важливий фактор зниження невиробничих витрат. Невиробничі витрати – найбільш руйнівна категорія для економіки. Це кошти, які витрачені не на створення суспільних благ, а які просто викинуті на вітер.
Прозорість – можливість контролювати роботу системи з мінімальними витратами.
Соціальна справедливість – хто володіє більшою власністю, хто більше споживає – той платить більше податків.
Ефективне адміністрування – податкові служби повинні витрачати на своє функціонування не більше 1 % надходжень (бажано 0,1%).
Обов'язковість – вибір очевидних об'єктів оподаткування, як то земля, заробітна плата, тощо.
Відсутність пільг – пільги не є чимось потрібним взагалі для суспільства, але це засіб одних членів суспільства існувати за рахунок інших.
3.1. Прибутковий податок.
Об'єкти оподаткування – прибуток підприємств, всі доходи фізичних осіб резидентів та нерезидентів що отримані в Україні (заробітна плата, премії, гонорари, роялті, інші виплати які можна прирівняти за ознаками до заробітної плати)
Суб'єкти оподаткування – відповідно підприємства та фізичні особи резиденти та нерезиденти.
Агенти оподаткування – якщо це прибуток підприємства – саме підприємство, якщо заробітна плата, або інші прирівняні до заробітної плати платежі – підприємство, організація або держустанова, що здійснює ці виплати.
Обґрунтування податку – цей податок є платнею громадян і підприємств за державні послуги з охорони правопорядку, захисту від зовнішніх агресій, деякий мінімальний рівень соціального захисту згідно встановлених суспільством стандартів та інші.
Обов'язкові принципи – сплата здійснюється виключно за фактом отримання доходів, ставка податку – єдина для всіх категорій платників цього податку.
Ставка – 10%.
Періодичність сплати – для підприємств – раз на місяць, для фізичних осіб – за фактом отримання або перерахування платні (перерахування або видача готівки на потреби зарплати і прирівняних до неї виплат відбувається одночасно з перерахуванням ставки податку в бюджет).
Звітність – раз на квартал.
Можливі форми ухилення від сплати – при 10 відсотках навіщо?
3.2. Податок на роздрібну торгівлю.
Об'єкти оподаткування – витрати фізичних осіб і організацій.
Суб'єкти оподаткування – фізичні особи і організації.
Агенти оподаткування – підприємства, що мають ліцензію на роздрібну торгівлю, та зареєстровані відповідним чином в податковій, як платники податку на роздрібну торгівлю.
Обґрунтування податку – з одного боку – знижує ризик ухиляння від сплати прибуткового податку шляхом роздачі споживчих товарів співробітникам без оформлення договорів оренди, а з іншого є стимулюючим фактором для збережень та інвестицій – більше не потрібні додаткові пільги для інвесторів – вони вже закладені в податковій системі.
Обов'язкові принципи – без отримання ліцензії на об'єкт роздрібної торгівлі за місцем його фактичного знаходження, і без реєстрації в податковій за місцем фактичного знаходження об'єкта роздрібної торгівлі, а також без реєстрації касового апарата не можливо здійснювати роздрібну торгівлю. Іншими словами, якщо підприємство зареєстровано у місті Д а відкриває магазин у місті А (хоч покупає, хоч орендує), то податок на роздрібну торгівлю сплачується в бюджет в місті А.
Ставка – 10%.
Періодичність сплати – раз на місяць.
Звітність – раз на квартал.
Можливі форми ухилення від сплати – перепрограмування касового апарату, торгівля без оформлення, але 100-кратний штраф вирішує більшість проблем.
3.3. Податки на власність.
3.3.1. Податок на землю.
Об'єкти оподаткування – земля, що знаходиться у власника.
Суб'єкти оподаткування – фізичні особи, підприємства і організації – власники земельних ділянок.
Агенти оподаткування – самі ж суб'єкти оподаткування.
Обґрунтування податку – як визнають більшість провідних світових економістів, податок на землю – це єдиний податок, який має право на функціонування. Земля дана всім нам за фактом народження на цій планеті, тому на неї не можуть розповсюджуватися безумовні права власності, як, наприклад, на товари повсякденного вжитку. Тому право власності на землю дуже схоже на право оренди, бо реалізація цього права обмежена цілою низкою умов. Виходячи з цього, податок на землю є платою власника-орендаря суспільству за право володіти часткою суспільної власності.
Обов'язкові принципи – платниками цього податку є всі фізичні особи, підприємства і організації – власники земельних ділянок, за винятком державних установ (бо немає сенсу крутити кошти в одному кармані), але державні установи не мають права здавати приміщення в оренду нікому, крім таких самих державних установ. У багатоквартирних домах податок розподіляється між всіма співвласниками пропорційно площі житла. Якщо 1м2 землі в центрі міста коштує 1000 грн., а на ньому збудовано 10-поверховий будинок, то 1м2 квартири у цілях оподаткування буде коштувати 100 грн., а щомісячний податок в такій квартирі ставить 1 грн. за квадратний метр. Якщо земля використовується для сільськогосподарських потреб, то оподаткування здійснюється на підставі податку на природні ресурси. Приналежність землі до кожної категорії належним чином фіксується в державних реєстрах. Присадибні ділянки, дачі не вважаються землею сільськогосподарського призначення.
Ставка – 1%
Періодичність сплати – щомісяця.
Звітність – раз на рік.
Можливі форми ухилення від сплати – не виявлено.
3.3.2. Податок на капітали.
Об'єкти оподаткування – доходи по банківських депозитах, цінних паперах, що належать фізичним особам .
Суб'єкти оподаткування – фізичні особи.
Агенти оподаткування – підприємства, що нараховують відсотки та дивіденди.
Обґрунтування податку – цей податок споріднений з прибутковим податком, але довгострокова природа виникнення цих капіталів, що склалася історично, не дає змоги збирати ці податки щомісяця.
Обов'язкові принципи – ставка цього податку повинна бути такою ж самою, як і ставка прибуткового податку.
Ставка – 10%
Періодичність сплати – на момент отримання коштів, або перерахування на поточний рахунок.
Звітність – раз на рік.
Можливі форми ухилення від сплати – не виявлено.
3.4. Податок на природні ресурси.
Об'єкти оподаткування – природні ресурси – вода мінеральні копалини, що використовуються в виробництві і в споживанні.
Суб'єкти оподаткування – фізичні особи, підприємства, організації, що є розробниками родовищ.
Агенти оподаткування – самі суб'єкти оподаткування.
Обґрунтування податку – цей податок найбільш складний і такий що може давати ґрунт для корупції, але за для соціальної справедливості виключити цей податок рука не підіймається.
Обов'язкові принципи – ставка встановлюється не в відсотках, а в абсолютних вимірах – грн. за тону, грн. за кв. метр. Якщо це ручний колодязь, то він податком не обкладається, але якщо стоїть моторизований насос, то він повинен бути обладнаний лічильником.
Ставка – за окремим законом.
Періодичність сплати – щомісяця.
Звітність – щоквартально.
Можливі форми ухилення від сплати – лобіювання занижених ставок через парламент.
3.5. Акцизи.
Об'єкти оподаткування – шкідливі для здоров'я споживчі товари та предмети розкоші.
Суб'єкти оподаткування – підприємства-виробники та імпортери підакцизних товарів.
Агенти оподаткування – самі суб'єкти оподаткування.
Обґрунтування податку – фактично це податок, який вкінці-кінців платить кінцевий споживач, за небажання самостійно піклуватися про своє здоров'я. Об'єктивних причин для цього податку немає, але якщо спільнота вирішує, що курити та вживати алкоголь – це шкідливо, а купувати розкішний автомобіль – анти соціально, то тоді здається за можливе функціонування цього податку.
Обов'язкові принципи – немає.
Ставка – за окремим законом.
Періодичність сплати – щомісяця.
Звітність – щоквартально.
Можливі форми ухилення від сплати – лобіювання занижених ставок через парламент.
4. Штрафи
Об'єкти оподаткування – недотримання існуючих законів.
Суб'єкти оподаткування – підприємства, організації, фізичні особи.
Агенти оподаткування – самі суб'єкти оподаткування.
Обґрунтування податку – у багатьох випадках не потрібно лишати людину волі, більш дієвим буде стягнути з винного штраф. Справедлива система штрафів буде сприяти укріпленню суспільної моралі.
Обов'язкові принципи – прозорість та безготівковість.
Ставка – за окремим законом.
Періодичність сплати – за фактом.
Звітність – відсутня.
Можливі форми ухилення від сплати – караються ще більшими штрафами.
5. Митні збори.
Об'єкти оподаткування – імпортовані товари, а також, товари, що йдуть на експорт.
Суб'єкти оподаткування – експортно-імпортні підприємства.
Агенти оподаткування – самі суб'єкти оподаткування.
Обґрунтування податку – в сучасному оточенні митні збори запроваджуються для захисту загальнодержавних інтересів.
Обов'язкові принципи – прозорість та безготівковість.
Ставка – за окремим законом.
Періодичність сплати – за фактом оформлення.
Звітність – щоквартальна.
Можливі форми ухилення від сплати – караються штрафами.
6. Інші збори
Об'єкти оподаткування – платні дороги, оформлення документів, судові збори та ін.
Суб'єкти оподаткування – підприємства, організації, фізичні особи.
Агенти оподаткування – самі суб'єкти оподаткування.
Обґрунтування податку – часткова компенсація витрат, тими суб'єктами, які користуються в даний час конкретними послугами, таким чином можна знизити податкове навантаження на інших членів суспільства, які не потребують даних послуг.
Обов'язкові принципи – прозорість та безготівковість.
Ставка – за окремими законами.
Періодичність сплати – за фактом.
Звітність – відсутня.
Можливі форми ухилення від сплати – не виявлено.
7. Інші форми отримання доходів Держбюджетом.
Податками, митом та зборами надходження до держбюджету не вичерпуються. Ще існують такі чинники надходжень, як здача в оренду землі, що знаходиться в державній власності, прибутки по різноманітних цінних паперах.
вторник, 24 марта 2009 г.
О "Конституции Порядка" Анатолия Гриценко
Хотелось бы отметить положительные моменты «Конституции Порядка», презентованной Анатолием Гриценко. Целью, предложенных поправок является устранение вопиющих несуразиц в организации деятельности всех ветвей и уровней власти. Авторы данного законопроекта поставили задачу - наведение в стране элементарного порядка, и поэтому основной упор сделали на улучшении работы исполнительной власти.
Форма правления в большинстве европейских странах – это результат компромисса, после многовековой борьбы, между феодальной аристократией и буржуазией. «Слабыми», монархи стали вовсе не по доброй воле, а сменившие их в ряде стран президенты - унаследовали остатки былых полномочий главы государства - представительские и контрольные функции. А главы «секретариатов» монархов трансформировались в обладающих всей широтой полномочий - глав исполнительной власти, а в случае однопартийного большинства в парламенте и в неформальных глав законодательной власти. Принцип разделения власти – в государствах с парламентской формой правления не действует!
В странах изначально формировавшимся, как республика никому и в голову не пришло создавать 2 поста в одной сфере. В США, президент – глава центральной исполнительной власти. В Украине должность премьера явно лишняя. Президент должен лично возглавлять правительство и нести персональную ответственность за его деятельность.
Ответственность президента в данном проекте предусмотрена не только политическая, но и уголовная. Устранение препятствий для уголовного преследования президента, депутатов и судей позволит очистить государственную власть от «колядників».
Форма правления в большинстве европейских странах – это результат компромисса, после многовековой борьбы, между феодальной аристократией и буржуазией. «Слабыми», монархи стали вовсе не по доброй воле, а сменившие их в ряде стран президенты - унаследовали остатки былых полномочий главы государства - представительские и контрольные функции. А главы «секретариатов» монархов трансформировались в обладающих всей широтой полномочий - глав исполнительной власти, а в случае однопартийного большинства в парламенте и в неформальных глав законодательной власти. Принцип разделения власти – в государствах с парламентской формой правления не действует!
В странах изначально формировавшимся, как республика никому и в голову не пришло создавать 2 поста в одной сфере. В США, президент – глава центральной исполнительной власти. В Украине должность премьера явно лишняя. Президент должен лично возглавлять правительство и нести персональную ответственность за его деятельность.
Ответственность президента в данном проекте предусмотрена не только политическая, но и уголовная. Устранение препятствий для уголовного преследования президента, депутатов и судей позволит очистить государственную власть от «колядників».
вторник, 17 марта 2009 г.
«Проект» Розділ XIII ВНЕСЕННЯ ЗМIН ДО КОНСТИТУЦIЇ УКРАЇНИ
Статті 154, 155, 156, 158, 159 викласти у такій редакції:
Статья 154. Право на законодавчу ініціативу по внесенню змін до Конституції України мають дієздатні громадяни України, які досягли віку 18 років, і не мають судимості за навмисні злочини, у кількості не менше ніж трьох мільйонів осіб.
Статья 155. Для підготовки тексту Конституції, поправок до Конституції, обирається Конституційна Асамблея України. Депутатом Конституційної Асамблеї можуть бути обрані дієздатні громадяни України, яки досягли віку 25 років, і не мають судимості за навмисні злочини, які не перебувають на державній службі, у тому числі і на виборних посадах.
Вибори до Конституційної Асамблеї призначає Центральна Виборча Комісія при наявності конституційної вимоги з підписами не менше ніж трьох мільйонів підписів громадян України, які визнані дійсними відповідно до статті 154 цієї Конституції.
Кожен виборець має два голоси: по місцевому мажоритарному і по загальнонаціональному округу.
50 депутатів обирається по місцевим одномандатним округам. Обраним вважається кандидат, який отримав 50% + 1 голос виборців, які прийняли участь в голосуванні. Якщо жоден з кандидатів не отримав такої кількості голосів, то у другому турі виборів приймають участь два кандидата, які отримали найбільшу кількість голосів виборців. Обраним вважається кандидат який у другому турі отримає більшу кількість голосів, ніж інший кандидат.
Обраним по загальнонаціональному округу вважається кандидат за якого віддали голоси не менше ніж 500 000 виборців, або якщо за блок кандидатів проголосувало 500 000 виборців помножене на порядковий номер кандидата у списку блока.
На протязі 5 років після закінчення повноважень Конституційної Асамблеї, колишні депутати Асамблеї не мають права займати будь-які державні посади, у тому числі і виборні.
Статья 156. Конституція України, поправки до Конституції України набирають чинності після схвалення конституційного законопроекту на всеукраїнському конституційному референдумі, якщо за це віддадуть голоси 2/3 громадян, які прийняли участь у референдумі.
Статья 157. (Не змінюється). Конституція України не може бути змінена, якщо
зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України.
Конституція України не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Статья 158. Якщо законопроект про внесення змін до Конституції України буде відхилений на референдумі, то вносити повторно такий або подібний законопроект (в якому передбачені такі самі зміни) на референдум, можна не раніше ніж через три роки.
Статья 159. Рішення про проведення всеукраїнського конституційного референдуму приймає Конституційна Асамблея України.
Статья 154. Право на законодавчу ініціативу по внесенню змін до Конституції України мають дієздатні громадяни України, які досягли віку 18 років, і не мають судимості за навмисні злочини, у кількості не менше ніж трьох мільйонів осіб.
Статья 155. Для підготовки тексту Конституції, поправок до Конституції, обирається Конституційна Асамблея України. Депутатом Конституційної Асамблеї можуть бути обрані дієздатні громадяни України, яки досягли віку 25 років, і не мають судимості за навмисні злочини, які не перебувають на державній службі, у тому числі і на виборних посадах.
Вибори до Конституційної Асамблеї призначає Центральна Виборча Комісія при наявності конституційної вимоги з підписами не менше ніж трьох мільйонів підписів громадян України, які визнані дійсними відповідно до статті 154 цієї Конституції.
Кожен виборець має два голоси: по місцевому мажоритарному і по загальнонаціональному округу.
50 депутатів обирається по місцевим одномандатним округам. Обраним вважається кандидат, який отримав 50% + 1 голос виборців, які прийняли участь в голосуванні. Якщо жоден з кандидатів не отримав такої кількості голосів, то у другому турі виборів приймають участь два кандидата, які отримали найбільшу кількість голосів виборців. Обраним вважається кандидат який у другому турі отримає більшу кількість голосів, ніж інший кандидат.
Обраним по загальнонаціональному округу вважається кандидат за якого віддали голоси не менше ніж 500 000 виборців, або якщо за блок кандидатів проголосувало 500 000 виборців помножене на порядковий номер кандидата у списку блока.
На протязі 5 років після закінчення повноважень Конституційної Асамблеї, колишні депутати Асамблеї не мають права займати будь-які державні посади, у тому числі і виборні.
Статья 156. Конституція України, поправки до Конституції України набирають чинності після схвалення конституційного законопроекту на всеукраїнському конституційному референдумі, якщо за це віддадуть голоси 2/3 громадян, які прийняли участь у референдумі.
Статья 157. (Не змінюється). Конституція України не може бути змінена, якщо
зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України.
Конституція України не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Статья 158. Якщо законопроект про внесення змін до Конституції України буде відхилений на референдумі, то вносити повторно такий або подібний законопроект (в якому передбачені такі самі зміни) на референдум, можна не раніше ніж через три роки.
Статья 159. Рішення про проведення всеукраїнського конституційного референдуму приймає Конституційна Асамблея України.
«Проект» Розділ III ВИБОРИ. РЕФЕРЕНДУМ
Статті 70, 72, 74 викласти у такій редакції:
Стаття 69. (Не змінюється) Народне волевиявлення здійснюється через вибори,
референдум та інші форми безпосередньої демократії.
Стаття 70. Право голосу на виборах і референдумах мають
громадяни України, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти років.
Не мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними, а також громадяни які мають судимість за скоєння навмисного злочину.
Стаття 71. (Не змінюється) Вибори до органів державної влади та органів
місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.
Виборцям гарантується вільне волевиявлення.
Стаття 72. Всеукраїнський референдум призначається Верховною
Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених цією Конституцією.
Всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як одного мільйона громадян України, які мають право голосу.
Всеукраїнський конституційний референдум призначається Конституційною Асамблеєю України відповідно до положень розділу XIII цієї Конституції.
Стаття 73. (Не змінюється) Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються
питання про зміну території України.
Стаття 74. Референдум не допускається щодо законопроектів з
питань бюджету та амністії.
Стаття 69. (Не змінюється) Народне волевиявлення здійснюється через вибори,
референдум та інші форми безпосередньої демократії.
Стаття 70. Право голосу на виборах і референдумах мають
громадяни України, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти років.
Не мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними, а також громадяни які мають судимість за скоєння навмисного злочину.
Стаття 71. (Не змінюється) Вибори до органів державної влади та органів
місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.
Виборцям гарантується вільне волевиявлення.
Стаття 72. Всеукраїнський референдум призначається Верховною
Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених цією Конституцією.
Всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як одного мільйона громадян України, які мають право голосу.
Всеукраїнський конституційний референдум призначається Конституційною Асамблеєю України відповідно до положень розділу XIII цієї Конституції.
Стаття 73. (Не змінюється) Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються
питання про зміну території України.
Стаття 74. Референдум не допускається щодо законопроектів з
питань бюджету та амністії.
Народная конституция – легитимным путем
В Украине никогда не было стопроцентно легитимной конституции. Невозможно считать таковыми, писания компартии в период уничтожения реальной и потенциальной оппозиции (20е -30е годы), а также во время «мягкого» тоталитаризма брежневской эпохи. Плавный переход от однопартийной диктатуры к многопартийности и свободным выборам, при сохранении у власти коммунистической номенклатуры, обусловил преемственность конституционного процесса, как компромисса между представителями тоталитарного режима, приспосабливавшимися к новым условиям и только зарождавшимися демократическими силами. Можно было бы считать легитимной первую конституцию независимой Украины (1996), если бы она была разработана независимым конституционным органом и утверждена на общенародном референдуме, и если бы с нее начинался отсчет деятельности органов государственной власти. А на практике вышло, что конституция 1996 года лишь закрепила компромисс по разделению полномочий между действующими субъектами центральных органов власти, в интересах лиц уже находившихся при власти и имела своей целью «освятить» (легитимизировать) устои модернизированного авторитарного режима. При принятии новой редакции Конституции Украины в 2004 году не были соблюдены правила, которые относятся к внесению поправок в конституцию, а именно: не был соблюдён срок в 1 год между моментом, когда поправки в основной закон были отвергнуты Верховной Радой и повторного внесения законопроекта об изменении тех же положений конституции. Правящий режим вскоре после апрельского провала (2004) внес практически тот же законопроект, но под другим номером. И в бурные дни президентских выборов мы снова стали лишь свидетелями, но не участниками очередного компромисса, когда в угоду сиюминутной политической целесообразности, была нарушена не только суть, но даже и видимость легитимности конституции. Вспомните о «пакетном» голосовании в декабре 2004 года.
Чаяния нынешней «элиты» по отношению к конституционному процессу нацелены на решение тактических задач по захвату и удержанию власти, и по трудоустройству определенных лиц. Ничего общего с развитием государственности их цели не имеют. Если очередные изменения Конституции будут проводиться теми, чьи полномочия она регулирует, то результатом этих изменений будет очередное перераспределение полномочий и уменьшение возможности народа оказывать влияние на власть. Мы, народ Украины, никогда не наделяли Верховную Раду и президента правом определять собственные права и обязанности, а заодно и наши права и свободы. Право инициирования и утверждения конституционных изменений должно принадлежать исключительно гражданам Украины.
Предлагаю на рассмотрение общества проект изменений Конституции, который отнимает у президента и депутатов право внесения законопроекта об изменении Конституции, и у Верховной Рады право изменять Конституцию. А также увеличивает права граждан на проведение референдумов и вводит принцип поражения политических прав уголовных элементов. Раздел III частично переработан, Раздел XIII изменен полностью за исключением одной статьи.
В случае если значительное количество граждан Украины посчитает необходимым поддержать этот или подобный законопроект, останется самое сложное: как заставить президента и бояр отказаться от привилегий. С подобной проблемой сталкивались общества разных стран в период борьбы с королями и лордами. Наработан уже значительный арсенал методов для победы в такой борьбе. Но поскольку мы люди мирные, и не хотим допустить мордобития, разбитых витрин и подобных «прелестей» бессмысленного и беспощадного бунта, то нам необходимо разработать меры воздействия на президента и Верховную Раду (или только на Верховную Раду), которые должны быть достаточно болезненными для президента и депутатов, и в то же время безопасными для всего общества. Пора нам научиться лоббировать собственные интересы!
Чаяния нынешней «элиты» по отношению к конституционному процессу нацелены на решение тактических задач по захвату и удержанию власти, и по трудоустройству определенных лиц. Ничего общего с развитием государственности их цели не имеют. Если очередные изменения Конституции будут проводиться теми, чьи полномочия она регулирует, то результатом этих изменений будет очередное перераспределение полномочий и уменьшение возможности народа оказывать влияние на власть. Мы, народ Украины, никогда не наделяли Верховную Раду и президента правом определять собственные права и обязанности, а заодно и наши права и свободы. Право инициирования и утверждения конституционных изменений должно принадлежать исключительно гражданам Украины.
Предлагаю на рассмотрение общества проект изменений Конституции, который отнимает у президента и депутатов право внесения законопроекта об изменении Конституции, и у Верховной Рады право изменять Конституцию. А также увеличивает права граждан на проведение референдумов и вводит принцип поражения политических прав уголовных элементов. Раздел III частично переработан, Раздел XIII изменен полностью за исключением одной статьи.
В случае если значительное количество граждан Украины посчитает необходимым поддержать этот или подобный законопроект, останется самое сложное: как заставить президента и бояр отказаться от привилегий. С подобной проблемой сталкивались общества разных стран в период борьбы с королями и лордами. Наработан уже значительный арсенал методов для победы в такой борьбе. Но поскольку мы люди мирные, и не хотим допустить мордобития, разбитых витрин и подобных «прелестей» бессмысленного и беспощадного бунта, то нам необходимо разработать меры воздействия на президента и Верховную Раду (или только на Верховную Раду), которые должны быть достаточно болезненными для президента и депутатов, и в то же время безопасными для всего общества. Пора нам научиться лоббировать собственные интересы!
Подписаться на:
Сообщения (Atom)
