Концепція податкової реформи

Концепція податкової реформи
Олег Григоренко

Зміст
1. Глосарій.
2. Історія та проблеми існуючої податкової системи.
3. Концепція нової податкової системи.
3.1. Прибутковий податок.
3.2. Податок на роздрібну торгівлю.
3.3. Податки на власність.
3.4. Податок на природні ресурси.
3.5. Акцизи.
4. Штрафи.
5. Митні збори.
6. Інші збори.
7. Інші форми отримання доходів Держбюджетом.
1. Глосарій.
Підприємства – виключно юридичні особи, що здійснюють господарчу діяльність з метою отримання прибутку.
Організації – виключно юридичні особи, що здійснюють неприбуткову діяльність з метою благодійності, об'єднання громадян для спільного захисту своїх інтересів, невиробничі кооперативи тощо.
Фізичні особи – резиденти та нерезиденти Держави, що проживають або займаються діяльністю на території Держави. Фізичні особи здійснюють комерційну діяльність виключно через створення підприємств.
Державні установи – органи державної влади – Верховна Рада, кабінет міністрів, Адміністрація Президента, органи місцевої влади та їх структурні підрозділи.
Оптова торгівля – вид комерційних операцій, що здійснюються виключно між підприємствами.
Роздрібна торгівля – вид операцій у яких на стороні продавця виступає підприємство, на на стороні покупця – фізичні особи або організації.
2. Історія та проблеми існуючої податкової системи.
Існуюча податкова система формувалася на протязі 15 років різними за ідеологією політичними силами. Великий вплив на неї чинили напівкримінальні клани через лобіювання в Раді своїх чисто корпоративних інтересів. Тому податкове законодавство вщент заплутане і негативно впливає на загальнодержавну продуктивність праці. Крім високих ставок податків, підприємці несуть непродуктивні витрати на дуже складний податковий облік, а також податкову звітність. Введення фіксованого податку з підприємців-фізичних осіб схоже на гру в казино – сьогодні платите податок, а завтра маєте можливість виграти, а може і програти, але держава своє отримує не залежно від результатів своєї роботи. Загальну парадигму існуючої податкової системи можна охарактеризувати як оподаткування діяльності – той, хто більше і продуктивніше працює (це ще не означає отримання прибутків), той платить більше податків.
Сучасний бізнес дуже динамічний, кількість операцій в одиницю виміру зростає в геометричній прогресії. Виходячи з того, що існуюча податкова система прагне контролювати майже кожну операцію на підприємстві, кількість контролюючих органів буде постійно збільшуватися.
Дуже високі соціальні податки призвели до того, що заробітна плата отримується в конвертах. Це в свою чергу спричиняє вплив на інвестиційну діяльність – люди побоюються нести гроші в банки, лишаються чесної законної кредитної історії.
В кінці кінців існуюча соціальна несправедливість не стимулює зріст продуктивності праці.
Запропонована податкова реформа повинна перенести податковий тягар з праці на власність та споживання. Крім того в результаті спрощення системи штат податкових органів повинен бути скорочений. Також очікуються великі переміни на ринку нерухомості – буде невигідно вкладати гроші в нерухомість, бо за неї треба буде платити податки. Більш вигідним стане інвестування в виробничі потужності, що потягне за собою створення нових робочих місць.
То ж перейдемо до розгляду нової податкової системи.
3. Концепція нової податкової системи.
Нова податкова система виходить з тих міркувань, що в принципі неможливо організувати тотальний контроль за сплатою податків, тому система повинна бути такою, щоб дешевше було сплатити деякий розумний податок, ніж витрачатись на ухиляння від його сплати.
Низькій рівень податків підвищує конкурентоспроможність України на світових ринках, але на перших порах знижує соціальні стандарти. Якщо в економічній політиці держави не зробити поворот від піклування про минуле до піклування про сьогодення і майбутнє, то в України не буде перспектив – вона програє економічну війну 21 століття, яка зараз відбувається.
Щоб підвищити рівень життя люди, яких ми називаємо підприємцями повинні зосередитися безпосередньо на виробництві товарів та послуг а не на маніпуляції з податковими дірками, крім того, треба знизити з боку податкової системи бар'єри для входження в ринок підприємців, що в свою чергу стимулює конкуренцію, а також продуктивність праці.
Тому сучасна податкова система повинна відповідати таким факторам, як
Простота – важливий фактор зниження невиробничих витрат. Невиробничі витрати – найбільш руйнівна категорія для економіки. Це кошти, які витрачені не на створення суспільних благ, а які просто викинуті на вітер.
Прозорість – можливість контролювати роботу системи з мінімальними витратами.
Соціальна справедливість – хто володіє більшою власністю, хто більше споживає – той платить більше податків.
Ефективне адміністрування – податкові служби повинні витрачати на своє функціонування не більше 1 % надходжень (бажано 0,1%).
Обов'язковість – вибір очевидних об'єктів оподаткування, як то земля, заробітна плата, тощо.
Відсутність пільг – пільги не є чимось потрібним взагалі для суспільства, але це засіб одних членів суспільства існувати за рахунок інших.
3.1. Прибутковий податок.
Об'єкти оподаткування – прибуток підприємств, всі доходи фізичних осіб резидентів та нерезидентів що отримані в Україні (заробітна плата, премії, гонорари, роялті, інші виплати які можна прирівняти за ознаками до заробітної плати)
Суб'єкти оподаткування – відповідно підприємства та фізичні особи резиденти та нерезиденти.
Агенти оподаткування – якщо це прибуток підприємства – саме підприємство, якщо заробітна плата, або інші прирівняні до заробітної плати платежі – підприємство, організація або держустанова, що здійснює ці виплати.
Обґрунтування податку – цей податок є платнею громадян і підприємств за державні послуги з охорони правопорядку, захисту від зовнішніх агресій, деякий мінімальний рівень соціального захисту згідно встановлених суспільством стандартів та інші.
Обов'язкові принципи – сплата здійснюється виключно за фактом отримання доходів, ставка податку – єдина для всіх категорій платників цього податку.
Ставка – 10%.
Періодичність сплати – для підприємств – раз на місяць, для фізичних осіб – за фактом отримання або перерахування платні (перерахування або видача готівки на потреби зарплати і прирівняних до неї виплат відбувається одночасно з перерахуванням ставки податку в бюджет).
Звітність – раз на квартал.
Можливі форми ухилення від сплати – при 10 відсотках навіщо?
3.2. Податок на роздрібну торгівлю.
Об'єкти оподаткування – витрати фізичних осіб і організацій.
Суб'єкти оподаткування – фізичні особи і організації.
Агенти оподаткування – підприємства, що мають ліцензію на роздрібну торгівлю, та зареєстровані відповідним чином в податковій, як платники податку на роздрібну торгівлю.
Обґрунтування податку – з одного боку – знижує ризик ухиляння від сплати прибуткового податку шляхом роздачі споживчих товарів співробітникам без оформлення договорів оренди, а з іншого є стимулюючим фактором для збережень та інвестицій – більше не потрібні додаткові пільги для інвесторів – вони вже закладені в податковій системі.
Обов'язкові принципи – без отримання ліцензії на об'єкт роздрібної торгівлі за місцем його фактичного знаходження, і без реєстрації в податковій за місцем фактичного знаходження об'єкта роздрібної торгівлі, а також без реєстрації касового апарата не можливо здійснювати роздрібну торгівлю. Іншими словами, якщо підприємство зареєстровано у місті Д а відкриває магазин у місті А (хоч покупає, хоч орендує), то податок на роздрібну торгівлю сплачується в бюджет в місті А.
Ставка – 10%.
Періодичність сплати – раз на місяць.
Звітність – раз на квартал.
Можливі форми ухилення від сплати – перепрограмування касового апарату, торгівля без оформлення, але 100-кратний штраф вирішує більшість проблем.
3.3. Податки на власність.
3.3.1. Податок на землю.
Об'єкти оподаткування – земля, що знаходиться у власника.
Суб'єкти оподаткування – фізичні особи, підприємства і організації – власники земельних ділянок.
Агенти оподаткування – самі ж суб'єкти оподаткування.
Обґрунтування податку – як визнають більшість провідних світових економістів, податок на землю – це єдиний податок, який має право на функціонування. Земля дана всім нам за фактом народження на цій планеті, тому на неї не можуть розповсюджуватися безумовні права власності, як, наприклад, на товари повсякденного вжитку. Тому право власності на землю дуже схоже на право оренди, бо реалізація цього права обмежена цілою низкою умов. Виходячи з цього, податок на землю є платою власника-орендаря суспільству за право володіти часткою суспільної власності.
Обов'язкові принципи – платниками цього податку є всі фізичні особи, підприємства і організації – власники земельних ділянок, за винятком державних установ (бо немає сенсу крутити кошти в одному кармані), але державні установи не мають права здавати приміщення в оренду нікому, крім таких самих державних установ. У багатоквартирних домах податок розподіляється між всіма співвласниками пропорційно площі житла. Якщо 1м2 землі в центрі міста коштує 1000 грн., а на ньому збудовано 10-поверховий будинок, то 1м2 квартири у цілях оподаткування буде коштувати 100 грн., а щомісячний податок в такій квартирі ставить 1 грн. за квадратний метр. Якщо земля використовується для сільськогосподарських потреб, то оподаткування здійснюється на підставі податку на природні ресурси. Приналежність землі до кожної категорії належним чином фіксується в державних реєстрах. Присадибні ділянки, дачі не вважаються землею сільськогосподарського призначення.
Ставка – 1%
Періодичність сплати – щомісяця.
Звітність – раз на рік.
Можливі форми ухилення від сплати – не виявлено.
3.3.2. Податок на капітали.
Об'єкти оподаткування – доходи по банківських депозитах, цінних паперах, що належать фізичним особам .
Суб'єкти оподаткування – фізичні особи.
Агенти оподаткування – підприємства, що нараховують відсотки та дивіденди.
Обґрунтування податку – цей податок споріднений з прибутковим податком, але довгострокова природа виникнення цих капіталів, що склалася історично, не дає змоги збирати ці податки щомісяця.
Обов'язкові принципи – ставка цього податку повинна бути такою ж самою, як і ставка прибуткового податку.
Ставка – 10%
Періодичність сплати – на момент отримання коштів, або перерахування на поточний рахунок.
Звітність – раз на рік.
Можливі форми ухилення від сплати – не виявлено.
3.4. Податок на природні ресурси.
Об'єкти оподаткування – природні ресурси – вода мінеральні копалини, що використовуються в виробництві і в споживанні.
Суб'єкти оподаткування – фізичні особи, підприємства, організації, що є розробниками родовищ.
Агенти оподаткування – самі суб'єкти оподаткування.
Обґрунтування податку – цей податок найбільш складний і такий що може давати ґрунт для корупції, але за для соціальної справедливості виключити цей податок рука не підіймається.
Обов'язкові принципи – ставка встановлюється не в відсотках, а в абсолютних вимірах – грн. за тону, грн. за кв. метр. Якщо це ручний колодязь, то він податком не обкладається, але якщо стоїть моторизований насос, то він повинен бути обладнаний лічильником.
Ставка – за окремим законом.
Періодичність сплати – щомісяця.
Звітність – щоквартально.
Можливі форми ухилення від сплати – лобіювання занижених ставок через парламент.
3.5. Акцизи.
Об'єкти оподаткування – шкідливі для здоров'я споживчі товари та предмети розкоші.
Суб'єкти оподаткування – підприємства-виробники та імпортери підакцизних товарів.
Агенти оподаткування – самі суб'єкти оподаткування.
Обґрунтування податку – фактично це податок, який вкінці-кінців платить кінцевий споживач, за небажання самостійно піклуватися про своє здоров'я. Об'єктивних причин для цього податку немає, але якщо спільнота вирішує, що курити та вживати алкоголь – це шкідливо, а купувати розкішний автомобіль – анти соціально, то тоді здається за можливе функціонування цього податку.
Обов'язкові принципи – немає.
Ставка – за окремим законом.
Періодичність сплати – щомісяця.
Звітність – щоквартально.
Можливі форми ухилення від сплати – лобіювання занижених ставок через парламент.
4. Штрафи
Об'єкти оподаткування – недотримання існуючих законів.
Суб'єкти оподаткування – підприємства, організації, фізичні особи.
Агенти оподаткування – самі суб'єкти оподаткування.
Обґрунтування податку – у багатьох випадках не потрібно лишати людину волі, більш дієвим буде стягнути з винного штраф. Справедлива система штрафів буде сприяти укріпленню суспільної моралі.
Обов'язкові принципи – прозорість та безготівковість.
Ставка – за окремим законом.
Періодичність сплати – за фактом.
Звітність – відсутня.
Можливі форми ухилення від сплати – караються ще більшими штрафами.
5. Митні збори.
Об'єкти оподаткування – імпортовані товари, а також, товари, що йдуть на експорт.
Суб'єкти оподаткування – експортно-імпортні підприємства.
Агенти оподаткування – самі суб'єкти оподаткування.
Обґрунтування податку – в сучасному оточенні митні збори запроваджуються для захисту загальнодержавних інтересів.
Обов'язкові принципи – прозорість та безготівковість.
Ставка – за окремим законом.
Періодичність сплати – за фактом оформлення.
Звітність – щоквартальна.
Можливі форми ухилення від сплати – караються штрафами.
6. Інші збори
Об'єкти оподаткування – платні дороги, оформлення документів, судові збори та ін.
Суб'єкти оподаткування – підприємства, організації, фізичні особи.
Агенти оподаткування – самі суб'єкти оподаткування.
Обґрунтування податку – часткова компенсація витрат, тими суб'єктами, які користуються в даний час конкретними послугами, таким чином можна знизити податкове навантаження на інших членів суспільства, які не потребують даних послуг.
Обов'язкові принципи – прозорість та безготівковість.
Ставка – за окремими законами.
Періодичність сплати – за фактом.
Звітність – відсутня.
Можливі форми ухилення від сплати – не виявлено.
7. Інші форми отримання доходів Держбюджетом.
Податками, митом та зборами надходження до держбюджету не вичерпуються. Ще існують такі чинники надходжень, як здача в оренду землі, що знаходиться в державній власності, прибутки по різноманітних цінних паперах.