Наказы избирателя

Наказы избирателя будущим народным депутатам Украины: 1. Восстановить справедливость. Наказать всех кто: нарушал права человека в Украине, или своим действием либо бездействием способствовал таким нарушениям; незаконно обогащался за счёт народа Украины, или своим действием либо бездействием способствовал другим лицам совершать корыстные преступления. ( Наказание не обязательно должно быть жестоким и предусматривать лишение свободы. В большинстве случаев будет достаточно поражения в политических и трудовых правах – запретить таким лицам занимать любые либо определённые должности в органах государственной власти, органах местного самоуправления, других казённых, государственных и коммунальных предприятиях и организациях – пожизненно либо на определённый срок.) 2. Реконструировать политическую систему Украины в соответствии с лучшими достижениями мировой политической и юридической теории и практики, развивая как представительскую, так и прямую демократию. Вместо разрозненных законов о выборах, референдумах, центральной избирательной комиссии, политических партиях – разработать и принять Конституційний Кодекс з волевиявлення громадян. Реформировать ЦВК, создав на его базе орган (возможно даже отдельную ветвь власти), независимый от законодательной и исполнительной власти (в т.ч. президента). 3. В своих действиях руководствоваться принципами устойчивого развития, т.е. оценивать как те или иные законы или другие решения будут благоприятны либо вредны для отдельных групп людей, страны в целом, мирового сообщества, всего живого на Земле, в т.ч. учитывая интересы будущих поколений.

Волевиявлення громадян

Основою демократії є волевиявлення громадян. В посттоталітарному українському суспільстві не було демократичних традицій і поваги до закону. Тому ті, хто хотів і міг маніпалювати волевиявленням громадян, могли робити це практично безкарно. В Україні законодавство, яке стосується проведення виборів і референдумів розпорошено по різним нормативним актам, правила змінюються перед кожними виборами, або референдумами і метою ціх змін є збереження влади правлячими кланами. Немає інституції, яка б на постійній основі професійно займалася підготовкою, організацією, проведенням виборів, референдумів та інших видів народного волевиявлення і якій би довіряло суспільство. Суспільству, яке знаходиться у перехідному періоду від авторитаризма до базового рівня демократії, треба допомогти, запроваджуючі гарне законодавство та інституції. На мою думку, в Україні потрібно розробити та прийняти Кодекс з волевиявлення громадян, який би об'єднав всі нормативні акти про вибори, референдуми, народні ініціативи і збори, ЦВК, тощо. Краще якби це був Конституційний Кодекс, що більш складно з точки зору процедури ухвалення, але б зменшило ризик маніпулювання законодавством в інтересах окремих груп. Також треба створити незалежну від всіх гілок влади інституцію, яка б імплементувала положення цього кодексу. Робоча назва — Державне агенство з волевиявлення громадян. До повноважень цієї організації могли б входити: усі питання пов'язані з виборами, референдумами, як загальнодержавними, так і місцевими, аж до органів самоорганізації населення та товариств співвласників багатоквартирних будинків; конкурсів на заміщення вакантних посад у державних установах; голосуванню по достроковому припиненню повноважень та імпічменту посадових осіб; реєстрація та допомога в реалізації народних ініціатив, у тому числі законодавчих ініціатив; реєстрація та відміна реєстрації політичних партій, перевірка діяльності політичних партій, у тому числі членської бази, джерел фінансування поточної діяльності та виборчого процесу, відповідність процедури висунення кандидатів від партій на державні посади законодавству України. Ця організація мала б: вивчати та аналізувати досвід проведення заходів з волевиявлення громан, як в Україні, так і в інших демократичних країнах, та надавати Верховнії Раді рекомендації щодо удосконалення законодавства; проводити відбір та навчання постійних і тимчасових робітників; організовувати матеріально-технічне забезпечення процедур волевиявлення громадян. До розробки Кодексу з волевиявлення громадян та створення Державного агенства з волевиявлення громадян потрібно залучити громадські організації, громадських активистів та незалежних експертів з виборчого права. Важливість такого законодавчого акту для громади співпідставна з Конституцією, тому має буди всенародне обговорення і затверження цього документу.

Конституція 2014

ТЕКСТ НОВОЇ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ МАЄ ГОТУВАТИ ОРГАН УСТАНОВЧОЇ ВЛАДИ – КОНСТИТУЦІЙНІ ЗБОРИ (КОНСТИТУЦІЙНА АСАМБЛЕЯ), А ЗАТВЕРДЖУВАТИ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ РЕФЕРЕНДУМ (Для зміни розділу 13 Конституції потрібно, щоб 300 народних депутатів України (або новообраний президент) внесли такий законопроект і проголосували за нього, а новообраний президент призначив референдум для затвердження законопроекту). Проект Розділ XIII ВНЕСЕННЯ ЗМIН ДО КОНСТИТУЦIЇ УКРАЇНИ Статті 154, 155, 156, 158, 159 викласти у такій редакції: Статья 154. Право на законодавчу ініціативу по внесенню змін до Конституції України мають дієздатні громадяни України, які досягли віку 18 років, і не мають судимості за вчинення умисного злочину, у кількості не менше ніж трьох мільйонів осіб або не менш як дві третини від конституційного складу органу законодавчої влади в Україні. Статья 155. Для підготовки тексту Конституції, поправок до Конституції, обираються Конституційні Збори України. Делегатом Конституційних Зборів можуть бути обрані дієздатні громадяни України, які досягли віку 25 років, і не мають судимості за вчинення умисного злочину. Кандидатом у делегати Конституційних Зборів не може бути особа, яка займає посаду в органах державної влади та місцевого самоврядування, або в керівних органах політичної партії, або обіймала таку посаду за рік до оголошення виборів. Вибори до Конституційних Зборів призначає державний орган наділений повноваженнями щодо організації підготовки і проведення виборів та референдумів при наявності конституційної вимоги з підписами не менше ніж трьох мільйонів громадян України або з підписами не менш як від двох третин від конституційного складу органу законодавчої влади в Україні. Висунення кандидатів проходить виключно шляхом самовисування. Вибори проводяться виключно за рахунок коштів державного бюджету України. 100 делегатів Конституційних Зборів обирається по місцевим одномандатним округам. Обраним вважається кандидат, який отримав 50% + 1 голос виборців, які прийняли участь в голосуванні. Якщо жоден з кандидатів не отримав такої кількості голосів, то у другому турі виборів приймають участь два кандидата, які отримали найбільшу кількість голосів виборців. Обраним вважається кандидат який у другому турі отримає більшу кількість голосів, ніж інший кандидат. На час виконання своїх обов’язків делегати Конституційних Зборів не можуть обіймати інші оплачувані посади, займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку, не можуть отримувати будь яку винагороду за свою діяльність, окрім як з державного бюджету України. На протязі 1 року після закінчення повноважень Конституційних Зборів, колишні делегати Зборів не мають права займати будь-які посади в органах державної влади та місцевого самоврядування і в політичних партіях, або буди кандидатами на такі посади. Статья 156. Рішення по тексту конституційного законопроекту приймається не менше ніж двома третинами від конституційного складу Конституційних Зборів. Конституція України, поправки до Конституції України набирають чинності після схвалення конституційного законопроекту на всеукраїнському конституційному референдумі, голосами не менше ніж двох третин громадян, які прийняли участь у референдумі. Статья 157. (Не змінюється). Конституція України не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України. Конституція України не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану. Статья 158. Якщо законопроект про внесення змін до Конституції України буде відхилений на референдумі, то вносити повторно такий або подібний законопроект (в якому передбачені такі самі зміни) на референдум, можна не раніше ніж через три роки. Статья 159. Рішення про проведення всеукраїнського конституційного референдуму приймають Конституційні Збори України.

ВИМОГА № 1 ВИМОГА № 2 ВИМОГА №3

ВИМОГА № 1 ВІДСТАВКА ЯНУКОВИЧА – ВИКОНАНО ВИМОГА № 2 ЛЮСТРАЦІЯ ВСІХ ПІДЛИХ ПОЛІТИКІВ ТА ЧИНОВНИКІВ – ВИМОГУ ПРОГОЛОШЕНО ВИМОГА № 3 ВЛАДУ НАРОДУ – ПРОПОНУЮ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ 1. ТЕКСТ НОВОЇ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ МАЄ ГОТУВАТИ ОРГАН УСТАНОВЧОЇ ВЛАДИ – КОНСТИТУЦІЙНІ ЗБОРИ, А ЗАТВЕРДЖУВАТИ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ РЕФЕРЕНДУМ (Для зміни розділу 13 Конституції потрібно, щоб 300 народних депутатів України (або новообраний президент) внесли такий законопроект і проголосували за нього, а новообраний президент призначив референдум для затвердження законопроекту). 2. МАЄ БУДИ РОЗРОБЛЕНИЙ І ПРИЙНЯТИЙ КОДЕКС З ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ ГРОМАДЯН (який би об’єднав усі закони про вибори, референдуми, ЦВК, та передбачив право законодавчої ініціативи народу і можливість відкликання усіх виборних осіб та звільнення через вотум недовіри усіх чиновників) І СТВОРЕНО НЕЗАЛЕЖНЕ ДЕРЖАВНЕ АГЕНСТВО З ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ ГРОМАДЯН.

Импичмент Межигорье 13 раздел Конституции

Простого большинства в Верховной Раде уже достаточно для инициирования импичмента президента с созданием специальной временной следственной комиссии, а также для постановления о возвращении в государственную собственность комплекса Межигорье. А если удастся собрать 300 депутатов, то можно внести и проголосовать законопроект о внесении изменений в 13-ый раздел Конституции, с тем, чтобы текст новой Конституции готовили Конституційні Збори (Конституційна Асамблея), а утверждал референдум.

Украинская оппозиция и Конституция 2004

Изменения к конституции версии.2004 принимались и отменялись при помощи, мягко говоря – процедурных нарушений, а также других уловок и ухищрений, а грубо говоря – за счёт мошенничества. Теперь реестровая оппозиция пытается в такой же сомнительный способ вернуть версию.2004. Не вижу в этом ни логики государственных деятелей, ни даже умного расчёта корыстных политиков. Что касается их личной выгоды. Согласно действующей версии.1996, договариваться о формировании и функционировании кабинета министров им придётся с президентом и простым большинством Верховной Рады (большую часть которого 3 оппозиционные фракции и составляют, а недостающее количество могут добрать среди внефракционных и части ПР). По версии.2004 им придётся договариваться и уживаться с президентом и со всей фракций ПР, т.к. для формирования кабинета министров необходимо создать формальное большинство на основе фракций Верховной Рады (по состоянию на момент избрания; переход депутатов из фракции во фракцию не допускается). Если считают, что правительство ПРиБЮТа будет устойчивей, чем премьер, которого в любой момент может уволить президент (но не в любой момент назначить нового, т.к. требуется простое большинство в Верховной Раде), то пусть попробуют. Что касается государственного подхода. Конституцию надо менять, и способ принятия Конституции надо менять. Соберите 300 подписей депутатов, а затем этими же 300-ми проголосуйте в зале Верховной Рады о внесении изменений в раздел 13, с тем чтобы текст следующей Конституции готовили Установчі Збори (Конституційна Асамблея), а утверждал народ Украины на референдуме. Если решение 300 депутатов на референдуме поддержит большинство избирателей (вероятность близка к 100%), то новая Конституция может оказаться более качественной всех предыдущих, и уж точно будет более стабильной и легитимной.

Про Програмний Маніфест Майдану

С Манифестом Майдана (http://maidan2013.com.ua/page/open/4) согласен, кроме тезиса: «необхідно тимчасово повернутися до редакції Конституції 2004 року, яка була нелегітимно скасована». Считаю, что формальной точки зрения версия.2004 была отменена легитимно. То что судьи Конституционного суда выполнили заказ Януковича, которого мы, мягко говоря, не любим, не перевешивает значения того факта, что при принятии новой редакции Конституции Украины в 2004 году не были соблюдены правила, которые относятся к внесению поправок в конституцию, а именно: не был соблюдён срок в 1 год (статья 158) между моментом, когда поправки в основной закон были отвергнуты Верховной Радой и повторного внесения законопроекта об изменении тех же положений конституции. Правящий режим вскоре после апрельского провала 2004 года внес практически тот же законопроект, но под другим номером. И в бурные дни президентских выборов мы снова стали лишь свидетелями, но не участниками очередного компромисса, когда в угоду сиюминутной политической целесообразности, была нарушена не только суть, но даже и видимость легитимности конституции. Вспомните о «пакетном» голосовании в декабре 2004 года. Чаяния нынешней «элиты», в том числе и официальной оппозиции, по отношению к конституционному процессу нацелены на решение тактических задач по захвату и удержанию власти, и по трудоустройству определенных лиц. Ничего общего с развитием общества и страны их цели не имеют. И не стоит им подыгрывать, а лучше вспомнить, что в Украине никогда не было стопроцентно легитимной конституции. Невозможно считать таковыми, писания компартии в период уничтожения реальной и потенциальной оппозиции (20е -30е годы), а также во время «мягкого» тоталитаризма брежневской эпохи. Плавный переход от однопартийной диктатуры к многопартийности и свободным выборам, при сохранении у власти коммунистической номенклатуры, обусловил преемственность конституционного процесса, как компромисса между представителями тоталитарного режима, приспосабливавшимися к новым условиям и только зарождавшимися демократическими силами. Можно было бы считать легитимной первую конституцию независимой Украины (1996), если бы она была разработана независимым конституционным органом и утверждена на общенародном референдуме, и если бы с нее начинался отсчет деятельности органов государственной власти. А на практике вышло, что конституция 1996 года лишь закрепила компромисс по разделению полномочий между действующими субъектами центральных органов власти, в интересах лиц уже находившихся при власти и имела своей целью «освятить» устои модернизированного авторитарного режима. Что касается способа принятия новой Конституции Украины, то у нас есть 2 варианта. 1-й – признавать легитимность действующей Конституции, и действовать в соответствии с разделом 13. То есть нам потребуется избрать в Верховную Раду не менее 300 адекватных депутатов, а ещё до этого добиться реформы избирательной системы, поскольку играть в выборы с шулерами (особенно по их правилам) не просто опасно – это ещё и бесполезное расходование времени и энергии людей, и материальных ресурсов. 2-й – как сказано в Манифесте Майдана «Утворення представницького органу установчої влади для підготовки нової Конституції України». Здесь главная трудность состоит даже не в подготовке и согласовании текста, или в организационных мероприятиях, а в легитимности конституционного процесса в глазах абсолютного большинства граждан Украины. Работу необходимо вести в обоих направлениях. Гражданскому обществу нужны представители во всех ветвях и на всех уровнях власти, а общество должно иметь возможность напрямую влиять на законодательство государства.

О необходимости реформы избирательной системы

Необходимо, чтобы одним из основных требований Майдана стало реформирование избирательной системы. Каких бы успехов ни добился Майдан, следующим вопросом на повестке дня станет проведение выборов (внеочередных или очередных; президентских, парламентских и местных). Играть с шулерами в выборы (особенно по их правилам) не просто опасно – это ещё и бесполезное расходование времени и энергии людей, и материальных ресурсов; а также, такие заведомо не честные и не справедливые общественные мероприятия приводят к потере веры людей в возможность мирным и законным путём решать общественно-важные задачи. Возможным вариантом решения задачи проведения выборов, результаты которых будут вызывать доверие у общества, могло бы стать создание Державного агенства з волевиявлення громадян (готов воспринять и любое другое адекватное название) независимого от других ветвей власти. Такая постоянно действующая организация могла бы стать отдельной ветвью власти, отвечающей за претворение в жизнь волеизъявления граждан, т.е. за демократизацию страны. К ведению этой организации можно было бы отнести подготовку, организацию, проведение и подведение итогов выборов, референдумов, конкурсов на замещение вакантных должностей в государственных учреждениях, голосованиях по досрочному прекращению полномочий и импичменту должностых лиц; регистрацию и помощь в реализации народных инициатив по отмене или изменении законов и подзаконных актов, по законодательной инициативе граждан; регистрацию и отмену регистрации политических партий, проверка деятельности политических партий, в том числе членской базы, источников финанасирования текущей деятельности и избирательного процесса, соответствия процедур избрания руководящих органов партий и выдвижения кандидатур на государственные должности законодательству Украины. Понятно, что создать такое независимое учреждение, которое бы служило бы исключительно интересам народа, а не тем у кого больше политической власти или тем кто больше заплатит, в условиях функционирования нынешней преступной власти невозможно. Но начинать процесс постепенного реформирования избирательной системы надо уже сейчас. Необходимо требовать от власти и от парламентской оппозиции: 1. Взамен разрозненных законов о выборах президента, Верховной Ради, местных выборах, референдумах, Про Центральну виборчу комісію, разработать и принять единый Кодекс по волевиявленню громадян. 2 . В Кодексе, либо до принятия кодекса, в соответствующих законах, поручить формирование всех избирательных комиссий на всех выборах и референдумах – центральной избирательной комиссии. 3. Поручить центральной избирательной комиссии ведение реестра избирателей, либо на переходном этапе хотя бы контроль за данным реестром. 4. Законодательно ограничить представительство политических сил в окружных и участковых комиссиях теми партиями, котрые в течение последних 5 (10) лет принимали активное участие в выборах, т.е. их представители в день голосования были кандидатами в президенты Украины, в народные депутаты Украины по общенациональному списку либо по не менее, чем по 5 % одномандатным округам. (То есть можно было бы отсеять партии с наибольшими признаками фиктивности). Вокруг Майдана уже начала формироваться своя неформальная социальная сеть, участники которой смогут внести ещё немало дельных предложений по вопросам реформирования и модернизации Украины. При помощи нашего коллективного разума и совместных усилий, мы создадим процветающую страну!

Легітимність режиму Януковича після державного перевороту 11.03.2010

Цей запис від 11 Березня 2010 року (в google groups), публікую його зараз щоб ще раз поставити під сумнів легітимність режиму Януковича. Беручи до уваги те, що формування «коаліції» «Стабільність і реформи» протирічить засадам, зазначеним в Конституції і тлумаченням Конституційного суду, дії групи Януковича-Азарова найкраще охарактеризувати, як захоплення державної влади. Не всі злочини робляться з використанням насильства. Як бачимо, на прикладі України, для виконання державного перевороту не обов’язково виводити танки на вулицю. У 1933 році в Німетчині, Гітлер став рейхсканцлером легітимним шляхом, а вже потім захопив всю владу в країні. КОНСТИТУЦIЯ УКРАЇНИ Стаття 83. У Верховній Раді України за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій формується коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України. Коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України відповідно до цієї Конституції вносить пропозиції Президенту України щодо кандидатури Прем’єр-міністра України, а також відповідно до цієї Конституції вносить пропозиції щодо кандидатур до складу Кабінету Міністрів України. Р І Ш Е Н Н Я КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ у справі за конституційним поданням 105 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 83 Конституції України (справа про коаліцію депутатських фракцій у Верховній Раді України) м. Київ Справа N 1-40/2008 17 вересня 2008 року N 16-рп/2008 Конституційний Суд України в и р і ш и в: 1. В аспекті порушеного у конституційному поданні питання словосполучення "коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України", що міститься у частинах шостій, сьомій, дев'ятій статті 83 Конституції України ( 254к/96-ВР ), слід розуміти як сформоване на встановлених Конституцією України ( 254к/96-ВР ) та Регламентом Верховної Ради України засадах об'єднання за результатами виборів кількох депутатських фракцій, кількість народних депутатів України в яких становить більшість від конституційного складу Верховної Ради України, які (депутатські фракції) на основі узгодження політичних позицій погодились на спільну парламентську діяльність. Р І Ш Е Н Н Я КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положення частини восьмої статті 83 Конституції України у системному зв'язку з положеннями частин шостої, сьомої статті 83, пункту 9 частини першої статті 106, частин третьої, четвертої статті 114 Конституції України м. Київ Справа N 1-20/2009 28 квітня 2009 року N 8-рп/2009 Конституційний Суд України в и р і ш и в: 1. В аспекті конституційного подання ( n0006100-09 ) положення частини восьмої статті 83 Конституції України ( 254к/96-ВР ) у системному зв'язку з положеннями частин шостої, сьомої статті 83, пункту 9 частини першої статті 106, частин третьої, четвертої статті 114 Конституції України ( 254к/96-ВР ) слід розуміти так, що внесення пропозицій відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ) Президенту України щодо кандидатури Прем'єр-міністра України та щодо кандидатур до складу Кабінету Міністрів України належить виключно до повноважень коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої згідно з частинами шостою, сьомою статті 83 Конституції України ( 254к/96-ВР ). 2. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. КРИМIНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ Розділ I ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ОСНОВ НАЦIОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ Стаття 109. Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади 1. Дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також змова про вчинення таких дій, - караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України Об'єктом злочину є встановлений Конституцією і законами України порядок створення і діяльності вищих органів державної влади, порушення якого створює загрозу безпеці держави у політичній сфері. Конституційний лад включає встановлені Конституцією України основна засади життєдіяльності суспільства, держави і людини в Україні. Його складовими є: 1) суверенітет держави (верховенство і самостійність державної влади усередині країни та н незалежність У міжнародних відносинах); 2) форма правління (спосіб організації Державної влади, за яким єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України, главою держави - Президент України, вищим органом виконавчої влади - Кабінет Міністрів України і т. ін.); 3) державний устрій (унітарний з відповідним поДілом владних повноважень між вищими і центральними та місце- вими органами державної влади) та цілісність території; 4) державний режим (демократичний, що зокрема передбачає можливість здійснення народного волевиявлення через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії, гарантії місцевого самоврядування, захист державою прав і свобод людини і громадянина, ґрунтування суспільного життя на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності). Державна влада - це система сформованих у порядку, передбаченому Конституцією та законами України, органів, які уособлюють собою владу глави держави, законодавчу, виконавчу і судову владу - Президент України, парламент, вищі, центральні та місцеві органи.виконавчої влади, вищі та місцеві органи судової влади, - а також органи місцевого самоврядування і контрольно-наглядові та деякі інші органи, які. користуючись певною незалежністю, dejure не належать до трьох головних гілок влади (прокуратура України, Національний банк України, Рахункова палата України, Вища рада юстиції України тощо). Таким чином, існуюча в Україні державна влада є частиною її конституційного ладу. У диспозиції ст. 109 поняття "державна влада" застосовується, так би мовити, у вузькому смислі. Іншими словами, мову можна вести про кримінальну відповідальність за дії, вчинені з метою неконституційного захоплення влади Президента України, законодавчої, вищої виконавчої або вищої судової влади України, оскільки тільки за умови отримання такої влади група осіб може суттєво вплинути на суверенітет держави, її форму правління, державний устрій та державний режим і заподіяти шкоду державній безпеці у масштабі держави. Дії, вчинені з метою захоплення влади на рівні місцевого самоврядування, або змова про вчинення таких дій можуть бути кваліфіковані як перевищення влади чи самоправство. Такі дії, як проголошення певної адміністративно-територіальної одиниці України суверенною державою, кваліфікуються за ст. 110 як посягання на територіальну цілісність України. Під державною владою у ст. 109 слід розуміти лише легітимну владу. Тому дії, спрямовані на захоплення раніше узурпованої іншими особами, нелегітимної державної влади, не містять складу розглядуваного злочину, і, якщо фактично вчинене діяння не містить складу іншого злочину, мають розглядатися лише у політичній, а не правовій площині.

Цели Майдана 2013

На майданах нам необходимо добиваться: 1. Одновременной отставки президента и премьер-министра. 2. Формирование переходного правительства, целью которого должно стать проведение выборов в Конституционную Ассамблею Украины (функции: разработка и принятие новой Конституции Украины и конституционного закона о волеизъявлении граждан (выборы, референдумы, народная инициатива)) и начало процесса люстрации всего государственного аппарата, начиная с судов, прокуратуры и полиции.

Почему либеральная демократия – мой выбор

С самого момента появления человека на планете и образования первых человеческих сообществ, ключевой идеей, терзавшей умы мыслителей, была идея построения идеального человеческого общества. Если углубиться в анализ исторического процесса, то можно найти массу примеров таких теоретических построений, названных позже «утопиями», поскольку ни одно из них не было притворено в жизнь в том виде, в котором замышлялось.
«Город Солнца» Кампанеллы, «Золотая книга» Мора, «Новая Атлантида» Бэкона, «Манифест коммунистической партии» Маркса… Список можно продолжать.

Что объединяло все эти теории? Желание смоделировать идеальное человеческое общество, строящееся на шести основных общечеловеческих ценностях:
• равенство всех людей (вне зависимости от социального происхождения, расовой или этнической принадлежности, гендерных и прочих различий) в правах и возможностях реализовать свой потенциал;
• свобода человека совершать любые желаемые им действия, если только они не нарушают свобод других людей;
• социальная справедливость, предполагающая соответствие деяния и воздаяния для всех членов общества;
• экономическая эффективность, предполагающая, что общество построено таким образом, что позволяет с минимальными издержками получать максимальный результат;
• технический прогресс, подразумевающий накопление все большего количества благ, облегчающих жизнь человека, освобождающих его от рутинного труда;
• культурное и моральное совершенствование человечества по мере исторического развития.

Наиболее удачно удалось обобщить все эти прекрасные, гуманные идеи Марксу, который сформулировал главную цель развития человечества – «переход из царства необходимости в царство свободы» для всех без исключения людей. А если изъясняться еще проще – достижение всеобщего человеческого счастья.

Если переходить от теории к практике, то мы найдем в истории несколько примеров, в ходе которых была осуществлена попытка построения таких идеальных обществ. Наиболее ранние из них относятся к временам Античности и первобытнообщинного строя, когда существовали так называемые «военные демократии». Однако, будучи справедливым к своим согражданам, такие общества были враждебны окружающим их соседям. Войны и проистекавший из них рабовладельческий уклад не дали возможность реализовать идеи «рая на земле».

Следующей известной попыткой реализации утопии можно считать якобинскую диктатуру во Франции: она впервые выразила претензию разрушить старый мир до основания и воздвигнуть новый, справедливый и гуманный. Все бы ничего, если бы не сопровождавшие все это террор и гильотины.

Следующей наиболее известной попыткой построения идеального общества было строительство коммунизма в СССР и ряде других государств. Однако основанная на светлых идеях Маркса концепция, при практическом воплощении в жизнь, привела к результатам, диаметрально противоположным ожидаемым: вместо равенства – диктатура большинства над меньшинством; вместо демократии – власть узкого круга партийной элиты; вместо свободы – ограничения воли человека; вместо социальной справедливости – всеобщая уравниловка; вместо эффективной экономики – деградация производственных отношений.

Можно ли еще найти примеры претворения в жизнь социальных утопий? Таких больше нет.

Развал СССР как оплота коммунистической доктрины существенно подорвал позиции сторонников построения обществ по «утопическим» моделям. Еще более ощутимым этот крах стал потому, что на ряде других территорий земной суши (в странах Западной Европы и США), во ІІ-й половине ХХ века возник абсолютно иной социально-экономический и политический уклад – либеральная демократия. И он был воплощен в жизнь без помощи утопических идей и хитроумных моделей. Сам собой в ходе объективного прогресса общества.

«Западная» модель демократии имеет массу недостатков. Однако, если попытаться ответить на вопрос, какое общество на сегодняшний день наиболее приблизилось к воплощению в жизнь названных выше шести общечеловеческих ценностей, ответ будет очевиден – либеральная демократия. Ни один другой тип общественного устройства, из существующих ныне, не способен дать человеку такого уровня справедливости, равенства, свобод и экономических возможностей, какие дает западное общество.

И если попытаться задаться вопросом, а возможно ли в будущем построение иной, кардинально отличной от западной, модели общества, которая была бы более близка к описанному идеалу, ответ тоже будет очевиден – невозможно. Ибо любые другие (кроме демократических) модели общественного устройства, своей практикой будут попирать общечеловеческие ценности, без которых невозможен переход из «царства необходимости в царство свободы».

Почему я выбираю либеральную демократию?
1. потому что ее построение даст мне возможность чувствовать себя полноценным и равноценным членом общества, а также избавит от необходимости переживать по поводу существования несправедливости по отношению к другим людям;
2. потому что такое общество даст мне необходимую свободу в жизнедеятельности, не скованную общественным догмами и стереотипами;
3. потому что только такое общество может разрушить пагубный принцип «кто не работает – тот ест»;
4. потому что оно даст мне возможность зарабатывать средства к существованию за меньшее количество времени, увеличивая количество свободного времени, которое является необходимым условием к духовному самосовершенствованию и одним из главных мерил богатства общества;
5. потому что это общество даст мне доступ к самым передовым достижениям цивилизации, позволяя двигаться в ногу со временем и чувствовать себя современным человеком.
Центр построения гражданского общества в Запорожье
http://www.varta.zp.ua/news.php?id=1809
http://vkontakte.ru/club21741735

МЕМОРАНДУМ инициативной группы построения гражданского общества в Запорожье

Основной целью построения любого цивилизованного общества является достижение общего блага, или иными словами – благосостояния. При этом благосостояние следует понимать как достаточно широкую категорию, включающую в себя не только материальные, но и духовные аспекты. И если задаться вопросом, какая модель общества наиболее полно отвечает этому идеалу достижения всеобщего блага, то ответ, на наш взгляд, будет очевиден – гражданское общество. Именно такое общество, построенное на идеалах рыночной экономики, личной свободы, учете интересов каждого человека (вне зависимости от мнения большинства), а также на других ценностях, присущих классической либеральной демократии, на сегодняшний день является самым эффективным способом достижения всеобщего благосостояния.
Подобные утверждения кажутся бесспорными неспроста. Из всех видов обществ, которые когда-либо существовали в истории, самыми эффективными являлись те, в которых были развитые гражданские институты. Причем, исключения из этого правила, которые могли бы называться оппонентами данного тезиса, только подтверждают его истинность. К примеру, на востоке среди всех монархических государств лидируют в материальном плане те, у которых гражданские институты наиболее развиты (пример - ОАЭ), хотя богатыми ресурсами обладают и другие, формы осуществления власти в которых не способствуют эффективному использованию материальных благ. То есть, Эмираты, к примеру, именно благодаря развитым гражданским институтам смогли эффективно воспользоваться своими природными богатствами. А многие страны, где нет гражданского общества, и присутствуют не меньшие природные богатства, не могут эффективно ими воспользоваться: либо ресурсы тратятся на сомнительные цели (войны и т.д.), либо материальные богатства распределяются в угоду узкого круга лиц, что не способствует процветанию страны в целом. Любая деспотия хуже демократии, поскольку такое управлении обществом рождает массу лишних издержек и непоправимых недостатков. Также если возьмем из истории примеры деспотичных режимов, то увидим, что даже небольшой отход в сторону демократизации в этих обществах сопровождался взрывом благосостояния.
В этой связи тезис о эффективности гражданского общества как формы организации, с нашей точки зрения является аксиоматичным. Можно вспомнить У.Черчилля, который жестко критиковал многие институты либеральной демократии, но, тем не менее, констатировал, что ничего лучшего человечество пока не придумало. Весь исторический процесс нам это доказывает. Также бесспорным кажется тот постулат, что раз такое общество является наиболее эффективным в вопросе достижения всеобщего блага, то именно его и следует строить.
И коль скоро нас живо заинтересовала тема построения гражданского общества, логично возникает вопрос: Как это сделать? Пищу к размышлениям на эту тему нам может дать анализ истории и опыта тех стран, где такое общество уже в общих чертах построено и успешно функционирует. Однако сразу же бросается в глаза тот факт, что в большинстве стран, где сегодня существует гражданское общество, оно строилось естественным путем в ходе объективного процесса эволюции. То есть примеров, когда бы правитель, либо партия взяла и целенаправленно построила идеальную общественную структуру, мы навряд ли найдем. У многих были подобные планы. Но в реальной жизни они не воплотились, и все шло естественным, природным путем. Исторический процесс объективно вел к торжеству самых эффективных форм общественного развития, подтверждая тем самым проявление законов природной эволюции и естественного отбора, но уже на уровне социума. И выживали в ходе этой эволюции самые эффективные.
Прогресс общественного развития происходит естественным путем, и в принципе, можно даже ничего не делать, и рано или поздно, наше общество также достигнет высокого уровня демократии и гражданских свобод. Беда лишь в том, что происходить это будет крайне медленно, путем проб и ошибок, в ходе закономерного слияния воедино последствий во многом случайных событий. Возьмем совсем свежий пример. Попытка принять кабальный налоговый кодекс возмутила среду предпринимателей, которые вышли на майдан. Добившись своего, они вновь разошлись по домам заниматься привычными делами. С точки зрения эволюционного пути развития гражданского общества эти люди находятся в авангарде, поскольку отстаивая свои права, подталкивают процесс построения гражданского общества. Однако делается это неосознанно и инстинктивно. И глупо ожидать, что такие разрозненные, спорадические, а часто и случайные действия приведут к скорым результатам. Хотя, в долгосрочной перспективе, именно благодаря им наше общество шаг за шагом, не спеша придет к тем высоким демократическим стандартам, о которых идет речь. Но в каком столетии это произойдет можно только гадать.
Наконец, мы подходим к главному тезису этого повествования, который, с философской точки зрения, не является бесспорным. Однако он будет абсолютно понятен активной и мыслящей части нашего общества, которая считает, что следует не ждать, пока гражданское общество построится само собой естественным путем, а подумать над тем, как ускорить процессы общественного развития, чтобы это построение заняло как можно меньше времени. Наша главная идея состоит в том, что можно уже сегодня строить гражданское общество искусственным путем, создавая его таким, каким мы хотим чтобы оно было. Хватит двигаться эволюционным путем, построенным на инстинктах и стечении обстоятельств! Хватит плакать, жаловаться, сидеть на кухнях и рассуждать, как у нас все плохо! Нужно сознательно и разумно строить.
Постановка подобного рода задачи неизбежно ведет к возникновению массы вопросов. Созрело ли общество для воплощения подобных идей? Мы утверждаем что созрело. За последние несколько десятков лет общественное сознание сделало огромный прогресс, оно выросло, сформировалось. Возрос уровень гражданского самосознания. Особенно с появлением интернета, новых средств коммуникации, того, что Вернадский в свое время назвал ноосферой. И мы уже находимся на пороге того, чтобы сознательно и разумно строить подобные вещи. Если раньше мы не знали таких примеров (вернее все примеры заканчивались крахом), то сегодня мы можем говорить, что, если мы не ошибаемся, что настал тот исторический момент, когда можно поставить перед собой цель построения Города солнца, о котором мечтали ранее многие утописты. То есть, в нынешних условиях это вполне реально.
Нет ли рисков, не единожды сопровождавших попытки воплощения в жизнь социальных утопий? Возможно ли ускорить ход общественного развития? Поиск ответа на эти важные вопросы неизбежно приведет нас к глубокому анализу истории становления развитых гражданских институтов, выделению тех факторов, которые способствовали построению демократии с тем, чтобы приложив их в усиленном виде, максимально ускорить процесс. В ходе этого анализа также придется учесть и такую немаловажную деталь, что общества, которые шли к демократии и гражданскому обществу естественным путем, в ходе долгой эволюции плодили как достижения, так и недостатки. То есть, в ходе этого процесса возникали как хорошие, жизнеспособные формы, так и побочные, негативные, часть которых позже была отброшена, а некоторые остались и по сей день. Так, если мы посмотрим на страны Европы и США сегодня, то найдем там массу ненужных, а иногда и вредных вещей. Беда современного западного общества - в его потребительской направленности, а также в том, что оно вымирает, не в состоянии поддерживать естественную численность населения. При сознательном искусственном построении гражданского общества можно учесть этот негативный опыт и не делать тех ошибок, которыми был усыпан долгий и тернистый путь естественной общественной эволюции.
И наконец главное: Каковы методы этого строительства? Глубокие раздумья над этим вопросом дают возможность сформулировать единственно верный ответ. Построение развитого гражданского общества возможно только путем всеобщего гражданского участия. Реализация этого тезиса является наиболее сложной проблемой для современного украинского общества. Многие люди, осознавая вполне, что справедливое общество можно построить в нынешних реалиях, лелеют мысль, что этого можно достичь без их прямого участия. Беда многих людей сегодня в том, что они себя отстраняют от этого процесса, ожидая, что кто-то для них построит: партия, например, или герой. Де Голль, Ющенко, Путин, Саакашвили, Обама… список предположительных героев можно продолжать. Но мало кто задумывается над тем, что если будет кто-то строить, то построит для себя и под себя, а не для всех. А еще меньше задается вопросом: «Да, все плохо. А ты что-то сделал, чтобы было хорошо?». То, что происходит в нашем государстве сейчас – яркое тому подтверждение. Партия регионов перестраивает общество под себя, ради удовлетворения своих интересов. Построили они систему – смирись и подчинись. Плати дань и выполняй законы, которые тебе навязали по праву силы, как и заведено с давних пор. Нравится так жить – живи так. И жди, пока гражданское общество построится естественным путем. Если не хочешь ждать, толковый, умный человек, присоединяйся, давай строить!
Дальнейшие размышления над конкретными инструментами реализации этой идеи неизбежно приведут нас к осознанию необходимости создания общественных структур (организаций), которые бы и занялись на практике строительством гражданского общества. Не столь важно, сколько их будет, и как они будут называться. По настоящему нас должно заботить лишь два момента. Первое - чтобы эти общественные институты и организации охватывали паутиной всю структуру общества, как можно большее количество его членов. Только в этом случае все люди смогут заложить в это строительство удовлетворение своих собственных интересов и повысить уровень общего блага. Второе - строиться эти организации должна по тем же принципам, по которым мы хотим чтобы в дальнейшем существовало гражданское общество. Другими словами, эти общественные структуры должны быть зародышем, маленькой копией этого будущего общества. Исходя из этого, авторитарные структуры никогда не смогут построить гражданское общество. Также не смогут его построить нынешние ведущие политики, поскольку все они заражены вирусом авторитаризма.
Поэтому главный лозунг людей доброй воли, ставящих перед собой серьезнейшую цель искусственного и сознательного построения гражданского общества, может звучать только так: «Если вы хотите, чтобы это общество удовлетворяло ваши интересы, участвуйте в его создании. Никто и никогда не построит для нас справедливое общество, если мы сами не построим. Уделите часть своего времени (или иных жизненных ресурсов) обществу, и вы получите от него все, что нужно: безопасность, возможность достойно жить и хорошо зарабатывать.
Центр построения гражданского общества в Запорожье
http://vkontakte.ru/club21741735

Про план реформ

Сенс існування політичної партії полягає у тому щоб представити суспільству ідеологію розвитку країни і знайти спосіб реалізації своїх ідей і концепцій.
Партія повинна підготувати конкретний план реформ країни, у якому не буде місця пустопорожнім словам, як-то підсилити, поглибити, тощо. Концепції розвитку країни необхідно закласти у Програмі партії, а також підготувати та оприлюднити низку законопроектів ціллю яких буде забезпечення безпеки громадян і економічного процвітання України, належного функціонування державних і суспільних інститутів.
Основою влади в демократичній державі є волевиявлення громадян. Тому найважливішим розділом Конституції України має бути саме той в якому буде закріплене право громадян приймати, змінювати, скасовувати всі види нормативних актів без будь яких обмежень, звільняти достроково будь яку посадову особу. Для забезпечення волевиявлення необхідно запровадити незалежну від інших гілок влади державну інституцію, яка буде займатися підготовкою пропозицій по виборчому законодавству, вести реєстр виборців, організовувати проведення референдумів, виборів, голосувань по відкликанню посадових осіб, конкурсів на заміщення вакантних посад. Якщо і надалі вибори до Верховної і місцевих рад будуть проводитися по партійним спискам, то в такому випадку необхідно буде розробити і законодавчо закріпити демократичну процедуру висування кандидатів в депутати від політичних сил, і здійснювати нагляд за цим процесом.
Керівний склад цього конституційного органу, який замінить Центральну Виборчу Комісію, має обиратися безпосередньо громадянами (у складі, наприклад, 9 осіб).
Зміни до Конституції мають персоніфікувати відповідальність виконавчої влади, унеможливити монополізацію влади бізнес-групіровками, поставити усі гілки влади під контроль суспільства. Необхідно відновити норму про відкликання депутатів (а також всіх інших виборних осіб), а також передбачити процедуру імпічменту для всіх посадових осіб.
Законодавча влада. Зміни до Конституції і законів (кодексу) про вибори мають готуватися спеціальним органом (напр. Конституційна Асамблея), а затверджуватися на Всеукраїнському референдумі 2/3 голосів виборців. Також було б корисно вивчити досвід Швейцарії де кілька разів на рік проводяться загальнонаціональні та місцеві референдуми по затвердженню рішень влади, а також, на вимогу громадян, по скасуванню таких рішень.
Необхідно запровадити систему цілісних, несуперечливих і передбачуваних загальнодержавних правил. Тобто, нормативні акти обов’язкові для виконання на всій території України мають прийматися виключно суб’єктами законодавчої влади, як то: громадянами на Всеукраїнському референдумі і Верховною Радою. Укази президента, постанови кабміну і інших відомств мають стосуватися виключно організаційних питань виконавчої влади. Всі нормативні акти мають бути включені до Зводу Законів України, зміни до якого будуть вноситися лише один раз за певний період часу. Наприклад, раз на місяць, квартал, півроку або рік.
Судова влада
Кримінальна юстиція.
Відокремити кримінальне судочинство. 27-100 окружних кримінальних судів. 1 Вищий кримінальний суд (апеляційно-касаційне судочинство). Ввести посаду прокурора окружного і вищого кримінального судів, судових слідчих, та забрати слідчі функції у всіх інших правоохоронних органів. Значно підвищити строки позбавлення волі для професійних злочинців (включити до законів таку категорію), а також для інших осіб які є особливо небезпечними для громадян і суспільства. Ціллю кримінальної юстиції має бути не стільки покарання, чи перевиховання злочинців, скільки захист населення від їх злочинної діяльності. Тому строки ізоляції від суспільства вищезазначених осіб мають бути довшими (краще довічними), але умови життя в ізоляції кращими ніж у нинішній системі виконання покарань.
Дуже важливим є принцип неминучості покарання. Строки давності за важкі злочини повинні бути скасовані. Приймаючи до уваги антигуманну суть комуністичного режиму і кланово-мафіозну суть «еліти» за часів незалежності України, пропоную закріпити в Конституції незастосування строку давності на важкі злочини і застосування зворотної сили в часі цього закону на весь період до прийняття нової конституції.
Уся система судочинства має бути двох рівнів: розгляд по суті і апеляційно-касаційний розгляд. Верховний суд може бути об’єднаний з Конституційним і розглядати найважливіші справи загальної юрисдикції в порядку надзору.
Підвищити віковий ценз для зайняття посади державного судді (з 25 до 35 років), вимоги до стажу роботи та освіти, і ввести тестування кандидатів на посаду суддів. Змінити граничний віковий термін зайняття посади державного судді з 65 до 70 років.
Ввести інститут народних суддів, які будуть обиратися безпосередньо громадянами, і по спрощеній процедурі розглядати справи по адміністративним правопорушенням та не складні кримінальні і цивільні справи.
Виконавча влада. Треба наголосити на необхідності розробити для кожного держслужбовця посадові обов’язки, а також перелік нормативних актів які ця особа має знати та виконувати. Треба привчити чиновників виконувати в першу чергу закони та свої посадові обов’язки, а вже у другу чергу розпорядження своїх начальників, якщо ці накази не є протизаконними.
Місцева влада. Використати залишену нам у спадок систему ЖЕКів і ПРЕЖО, а також Закон про самоорганізацію населення (вдосконаливши його), щоб створити базовий рівень влади максимально наближений до населення, підпорядкувати комітетам (радам) кварталів і мікрорайонів - ЖЕКи і ПРЕЖО, налагодити їх співпрацю з органами внутрішніх справ шляхом закріплення дільничних інспекторів за комітетами або обрання шерифів.
Податки і збори. Реформувати одну з найгірших у світі податкову систему можна лише докорінно змінивши принципи оподаткування. Хто більше споживає та має більше власності - той більше платить податків; яке підприємство використовує більше природних ресурсів (у тому числі землі) - те більше платить податків і зборів. Таким чином можна перекласти тягар оподаткування з виробництва (надавши йому кошти для розвитку), на споживання і переорієнтувати у цьому напрямку роботу податкової адміністрації, що не тільки спростить бухгалтерську звітність, але й дасть змогу розпочати боротьбу з відмиванням грошей. Необхідно на законодавчому рівні закріпити процент розподілення податків між центральною і місцевою владою.
Освіта. Наступним кроком після незалежного тестування для школярів, має стати незалежне тестування для студентів. Для тих хто навчається за державний кошт – кожен рік, і для всіх студентів - перед отриманням диплому кожного рівня освіти. В сучасних українських реаліях, подолати корупцію в системі вищої школи і підготувати справжніх спеціалістів, можна лише розділивши функції навчання і тестування знань.
Економіка. Для розвитку економіки України в умовах значного відставання від розвинутих країн треба всіляко сприяти створенню, класифікації і розповсюдженню знань. Сприяти економічній активності громадян і їх незалежності від будь-яких монополій. Створити єдину державну систему реєстрації власності.
Держава, як емітент грошей має запровадити електронну систему обігу грошей, при якій кожен дієздатний громадянин буде мати свій розрахунковий рахунок для поточних розрахунків і ведення бізнесу, а надлишок коштів може розміщати на рахунки в фінансові установи з метою отримання прибутку.
На першому етапі, більше всього необхідно сприяти розвитку галузей які задовольняють базові потреби людини – виробництво продовольства, одягу і взуття, будівництва і утримання осель. Доки ми не задовольнимо потреби населення в цих базових речах, доти ми не зможемо задовільно розвивати інші сфери народного господарства і суспільного життя, а також державні інститути.

Запорожью - народную власть

В городе Запорожье имеется большое количество проблем в сфере экологии, городского хозяйства и жилищного фонда, экономической активности и социальной защиты населения. Однако главной проблемой города является оторванность власти от нужд жителей города, имитация деятельности вместо предоставления услуг по управлению городским хозяйством. Мэр и чиновники считают себя не нашими наёмными работниками, а местной «элитой» имеющей право распоряжаться имуществом и бюджетными средствами городской общины в собственных интересах. В этом кроется, как неспособность городских властей справиться с текущими проблемами, так и отсутствие стратегического видения развития города.
Главной задачей нового состава депутатов Запорожского городского совета считаю необходимым пресечь возможность разбазаривания чиновниками нашей совместной собственности, заставить служащих местного самоуправления и коммунальных предприятий отрабатывать заработную плату. Самым важным для предотвращения злоупотреблений со стороны чиновников является гласность при подготовке, принятии и исполнении решений городского совета, предоставление горожанам подробного и регулярного финансового отчета.
Для того чтобы улучшить реагирование власти на нужды горожан, предлагаю за счёт штатного расписания органов местного самоуправления, создать комитеты микрорайонов, которые будут представлять интересы граждан во властных структурах и контролировать действия чиновников на местах (комитеты избираются в соответствии с законом «О самоорганизации населения».
Главными критериями в оценке работы чиновников должны стать порядочность и профессионализм, в том числе умение использовать передовые технологии и прогрессивный мировой опыт при решении местных проблем. Все субъекты местного самоуправления обязаны руководствоваться в своей работе концепцией устойчивого развития (ст. 50 Устава г. Запорожье), которая предусматривает гармоничное развитие экономики, экологии и социальной сферы. Использование при подготовке решений горсовета критериев устойчивого развития, поможет городу решить экологические проблемы, с одновременным ростом доходов и качества жизни граждан Запорожья.
Следующие городские проблемы ждут первоочередного решения:
1. Изношенность и недостаточная развитость инфраструктуры, в т.ч
дорог, теплотрасс, трубопроводов водоснабжения и водоотвода, электрических сетей, в т.ч. уличного освещения, что приводит к потерям дорогостоящих ресурсов, стоимость которых перекладывается на плечи потребителей и к ненадлежащему качеству коммунальных услуг.
2. Общественный транспорт – изношенность транспортных средств, неудовлетворительная работа в часы пик. Отсутствие или не соблюдение графика движения.
3. Отсутствие системы раздельного сбора и экологического подхода к утилизации бытовых, строительных и промышленных отходов. Загрязненность территории города и его окрестностей бытовым мусором. Недостаточное количество мусорных урн и общественных туалетов.
4. Изношенность жилищного фонда и низкий уровень энергосбережения. Неудовлетворительная работа ЖЭКов и ПРЭЖО.
5. Отсутствие программы жилищного строительства.
6. Загрязнение атмосферного воздуха предприятиями и автотранспортом.
7. Загрязнение воды предприятиями и коммунальным хозяйством.
8. Вырубка зеленых насаждений.
9. Нерешенность проблемы бродячих животных и попытка решения этого вопроса не гуманными методами.
10. Наличие избыточной рабочей силы на устаревших производствах металлургического и химического комплекса, отсутствие перспектив модернизации данных предприятий. Не высокая заработная плата на большинстве предприятий города.
11. Отсутствие условий и стимулов для предпринимательской активности в инновационной и производственной сфере.
12. Недостаточное количество дошкольных детских учреждений, спортивных секций и кружков по интересам для школьников.
13. Недостаточный контроль за расходованием средств медицинскими учреждениями.
13. Отсутствие нормальных условий для перемещения по городу людей с ограниченными возможностями.
14. Отсутствие приютов для бездомных.
Городской совет обязан:
Лоббировать интересы города в Кабинете Министров, добиваться включения Запорожья в список населенных пунктов, в которых планируется строительство объездных дорог для транзитного транспорта.
Разработать и внедрить программу модернизации зданий, взяв за основу европейские стандарты энергоэффективности. Реформировать систему управления жилищно–коммунальной сферой.
Для решения жилищной проблемы, создать под эгидой горсовета жилищно-строительные кооперативы.
Совместно с органами государственной власти разработать и внедрить программу по выносу вредных производств в отдельную промышленную зону за пределы города.
Воспользоваться своим правом, предусмотренным законом «Об охране окружающей природной среды», по приостановке работы предприятий, допускающих выбросы вредных веществ с превышением предельно допустимых концентраций.
Совместно с муниципальной экологической милицией активно заниматься предотвращением появления и ликвидацией стихийных свалок, бороться с мусором и загрязнителями на улицах города.
Способствовать привлечению в Запорожье современных производств, отвечающим передовым экологическим стандартам, с высоким уровнем оплаты труда.
Помогать горожанам решать их социальные проблемы. И главное действовать разумно и не создавать проблем жителям города, в т.ч. и будущим поколениям.
Гражданам Запорожья не стоит ждать милости от властей, принуждение чиновников к работе на наше совместное благо – вот наша задача. Призываю вас проявлять свою гражданскую позицию не только в день выборов.
Кандидат в депутаты Запорожского городского совета
по одномандатному мажоритарному округу №37 (Верхняя Хортица, часть Рабочего посёлка и Днепропетровского шоссе, и ул. Звенигородская Осипенковского микрорайона)
Ольховик Сергей Павлович.

Пропозиції щодо внесення змін до Статуту м. Запоріжжя

Пропоную на розгляд громади проект рішення міської ради щодо внесення змін до Статуту територіальної громади м. Запоріжжя. Статут міста можливо певною мірою порівняти з конституцією, бо він має вищу юридичну силу стосовно інших актів органів і посадових осіб місцевого самоврядування. І хоча рішення про внесення змін до Статуту приймається простою більшістю депутатів (або мешканців міста на референдумі), але суб’єктами подання проекту не можуть бути окремі депутати, а лише третина депутатського корпусу або постійна комісія міської ради; також подати такий проект можуть: міський голова, виконком та члени територіальної громади через місцеву ініціативу, загальні збори громадян.
У Статуті м. Запоріжжя є дуже важливі статті Право на чисте повітря і Діяльність з вирішення екологічних питань міста. Зокрема в ст. 30 «Право на чисте повітря» йдеться про заборону курити в громадських місцях та спалювати сухе листя і траву, а також експлуатувати транспортні засоби та інші пересувні засоби і установки, що не відповідають екологічним вимогам і забруднюють повітря. Але нічого не сказано про вплив промислових підприємств на екологічну ситуацію в місті і про заходи щодо скорочення ними викидів. Вважаю, що місцеві промгіганти не заслужено забуті авторами Статуту, і пропоную відновити справедливість по відношенню до них.
Беручі до уваги той факт, що постійна комісія міської ради з питань екології, принципово підійшла до питання захисту мешканців вул. Портової від шкідливого впливу виробничної діяльності «Будімперії», то можливо що комісія могла б в інтересах всіх членів територіальної громади, від свого імені внести цей проект на розгляд міської ради.
Далі текст проекту, а також ст. 30 і 54 з запропонованими доповненнями.


Про внесення доповнень до
Статуту територіальної громади
м. Запоріжжя


Керуючись Законами України “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про охорону атмосферного повітря”, постановою Кабінету Міністрів України №554 від 27.07.1995 р. «Про перелік видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку», з метою посилити захист мешканців міста від шкідливого впливу діяльності промислових підприємств,
Запорізька міська рада
ВИРІШИЛА:
1.Доповнити розділ 5 статті 30 Статуту Територіальної громади
м. Запоріжжя пунктами 10 і 11, у наступному вигляді:
10) зниження викидів промислових підприємств;
11) виведення з густонаселених житлових кварталів за межі міста
об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку.
2. Доповнити статтю 54 Статуту Територіальної громади
м. Запоріжжя пунктами 4 і 5, у наступному вигляді:
4. Міська рада проводить перевірку підприємств віднесених до
видів діяльності чи об’єктів, що становлять підвищену екологічну
небезпеку, не рідше одного разу на рік.
5. Міська рада зобов’язана призупиняти діяльність підприємств, або
окремих виробництв чи об’єктів, викиди яких перевищують гранично
допустимі концентрації шкідливих речовин.



Міський голова Є.Г.Карташов


Статут територіальної громади м. Запоріжжя
Стаття 30. Право на чисте повітря
1. Члени територіальної громади мають право дихати чистим повітрям.
2. На території міста забороняється куріння в службових приміщеннях органів державної влади і органів міського самоврядування, в усіх навчальних, лікувально-профілактичних закладах, у закладах культури, фізкультури і спорту, у громадському транспорті, у місцях загального користування (у під`їздах, ліфтових кабінах, на сходових майданчиках багатоквартирних будинків тощо). У місцях проведення масових заходів (на стадіонах та в інших спортивних спорудах, палацах культури, театрах, кінотеатрах тощо) куріння можливе тільки у спеціально відведених для цього місцях. Забороняється продаж тютюнових виробів особам віком до 18 років.
3. На території міста забороняється спалювати сміття, сухе листя, підпалювати суху траву.
4. На території міста забороняється експлуатувати транспортні засоби та інші пересувні засоби і установки, що не відповідають екологічним вимогам і забруднюють повітря.
5. З метою забезпечення чистоти повітря в місті міська влада розробляє і здійснює заходи щодо:
1) зниження викидів, знешкодження шкідливих речовин і зменшення фізичного впливу під час експлуатації та ремонту транспортних та інших пересувних засобів і установок;
2) переведення транспортних та інших пересувних засобів і установок на менш токсичні види палива;
3) раціонального планування та забудови території міста з дотриманням нормативно визначеної відстані до транспортних шляхів;
4) виведення з густонаселених житлових кварталів за межі міста транспортних підприємств, вантажного транзитного автомобільного транспорту;
5) обмеження в`їзду автомобільного транспорту та інших транспортних засобів і установок у лікувально-оздоровчі, рекреаційні та природо-заповідні зони, місця масового відпочинку та туризму;
6) поліпшення утримання транспортних шляхів і вуличного покриття;
7) впровадження в місті автоматизованих систем регулювання дорожнього руху;
8) удосконалення технологій транспортування і зберігання палива, забезпечення постійного контролю за якістю палива на автозаправних станціях;
9) впровадження та вдосконалення діяльності контрольно-регульованих діагностичних пунктів та комплексних систем перевірки нормативів екологічної безпеки транспортних та інших пересувних засобів і установок
10) зниження викидів промислових підприємств;
11) виведення з густонаселених житлових кварталів за межі міста об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку.
6. За забруднення атмосферного повітря громадянами та юридичними особами настає, відповідно до чинного, законодавства адміністративна, цивільна та кримінальна відповідальність

Стаття 54. Діяльність з вирішення екологічних питань міста
1.Діяльність з вирішення екологічних проблем міста орієнтована на підготовку екологічних проектів і їх реалізацію в інтересах громадян з метою визначення рекреаційних зон міста, підтримку на них нормального екологічного балансу, створення сприятливих умов для праці і життя людей, а також формування системи контролю за станом навколишнього природного середовища та налагодження системи відповідного інформування населення, підвищення якості навколишнього середовища, формування здорового способу життя людей та екологічної освіти населення.
2. Діяльність з вирішення екологічних проблем міста реалізується за допомогою складання спеціальних програм екологічного розвитку міста і його територій, розробки екологічних розділів у комплексних програмах міського розвитку, обліку екологічної ініціативи мешканців міста, виділення бюджетного фінансування екологічних проблем, застосування санкцій до порушників екологічних норм, розробки і реалізації екологічних проектів.
3.Міська рада не рідше одного разу на рік розглядає на пленарних засіданнях питання щодо екологічної ситуації та контролю за ходом виконання запланованих природоохоронних заходів.
4. Міська рада проводить перевірку підприємств віднесених до видів діяльності чи об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, не рідше одного разу на рік.
5. Міська рада зобов’язана призупиняти діяльність підприємств, або окремих виробництв чи об’єктів, викиди яких перевищують гранично допустимі концентрації шкідливих речовин.

Вибори - як перепис населення

Завтра пройдуть не тільки вибори Президента України, а й свого роду перепис населення по електоральним категоріям. Вже скоро дізнаємося, яка частина наших співгромадян ще ставиться до посадових осіб як до начальників, паханів, тощо, а яка шукає на вакансію менеджера порядну і кваліфіковану людину. Скільки виборців не мають електоральної памяті і ще вірять обіцянкам тих кандидатів, які ще жодного разу нічого з обіцяного не виконали. Як багато в нас людей, які прощають вкрадене в них майно через схеми ЄЕСУ, Росукренерго, Тендерну палату; дарять хатинку в Міжгір’і і забули вже не тільки про Гонгадзе, а й про минулорічне вбивство Олійника, коли ті хто дав депутату втекти стали співучасниками цього злочину. Скільки у нас фанатів спортивно-політичних команд і фабрики політичних зірок, які ще не усвідомили, що це не шоу, а вони беруть частину відповідальності за дії свого кандидата. Скільки у нас байдужих, для яких навіть голосування – це непосильна праця.
І нарешті будемо знати кількість громадян, здатних до аналізу, яких не обдуриш, які обирають свідомо, і можливо для яких громадянська позиція не обмежується тільки днем виборів.

О регулировании численности бездомных животных гуманными способами.

В пятницу (20.11.09) принимал участие в пресс-конференции, организованной Запорожской молодежной общественной организацией «Служба защиты животных», Обществом защиты животных «Дай лапу друг», и Обществом защиты и охраны животных «Друг людини» при Украинском обществе охраны природы.
Биолог Ищенко Сергей Александрович и заведующий государственной ветеринарной клиникой Таранов Вадим Анатольевич, рассказали о бесперспективности регулирования численности бездомных животных путем отстрелов, о способности популяции к восстановлению численности особей при неизменной кормовой базе, об эпидемиологических угрозах для людей, когда освободившуюся природную нишу занимают особи с других территорий либо бесконтрольно размножаются другие виды животных, по отношению к которым собаки и кошки являются естественными врагами (напр. крысы и мыши). Также было указано на то, что средств, выделяемых бюджетом
г. Запорожья на уничтожение и утилизацию бездомных животных (в 2008 году – 209094 грн.) было бы достаточно для цивилизованного и главное законного решения данной проблемы путём биостерилизации. Ещё потребуется карантинная площадка (приют временного содержания); в 2007 году выделялось 200 тыс. грн. на эти цели, но судьба этих средств неизвестна.
Представители общественных организаций рассказали о том, что в Одессе, при содействии немецкого общества защиты животных реализуется «Программа охраны животного мира и регулирования численности безпризорных животных» в полном соответствии с требованиями Закона Украины N 3447-IV от 21 января 2006 года, «О защите животных от жестокого обращения», и о том имеются спонсоры готовые помочь в создании подобного приюта в Запорожье, при наличии у городских властей желания соблюдать законы Украины.
Данный закон защищает как людей от агрессивных и больных (опасными для человека инфекциями) животных, так и животных от звероподобных людей.
Даже если предположить, что все животные на улицах наших городов – бешенные, закон запрещает их истребление на улицах города, в том числе и для предотвращения моральных страданий людей (ст. 4). Предполагается отлов нетравмоопасными методами, помещение минимум на 5 дней на карантинную площадку (ветврач сказал, что желательно на 10 дней), осмотр государственным ветеринарным врачом. При необходимости умертвления – это производится в изолированном помещении безболезненными методами.
В Запорожье, т.н. регулирование численности, выливается в убийства животных на глазах у людей и даже в присутствии детей. У ЗОМО «Служба защиты животных» имеются свидетели и фотографии подобных инцидентов.
Можно было бы предположить, что местные чиновники и сотрудники «Ремондис-Запорожье» (которые являются непосредственными исполнителями данного вида «работ») ещё не успели прочитать закон почти четырёхлетней давности. Однако в частных беседах сотрудники одной из райадминистраций признавались, что когда они направляли Ремондису заявки на отстрел, то их возвращали с просьбой написать – «произвести отлов», ещё приходилось слышать от городских чиновников термин – подбор бездомных животных.
То есть заказчики, организаторы и исполнители – осознанно идут на нарушение закона, очевидно считая, что законы пишутся только для народа, а на особ приближенных к императору и к местным князькам действие Уголовного кодекса не распространяется (кстати, ст. 299). В данный момент мы призываем не к наказаниям, а к безукословному выполнению закона, в первую очередь к прекращению убийств.
Для этого чиновникам придется немного потрудиться: на основании закона разработать Положение и Программу по регулированию численности бездомных животных в городе Запорожье, и применить их на практике. Именно это и предусматривает проект решения горсовета (депутат Игорь Лисогор), который мы подготовили совместно с общественной организацией «Служба захисту тварин».

Государство и народовластие

Основной задачей государства является обеспечение безопасности своих граждан, а также охрана прав, свобод, интересов и имущества граждан на своей территории.
Считаю, что первой и главной задачей государства является защита граждан от всех возможных угроз, находящихся за пределами контроля индивидуума. К таким угрозам относятся:
потенциальная внешняя угроза, исходящая от других государств и иноземных организаций;
преступность внутри страны;
природные и техногенные катастрофы, и другие явления пагубные для жизни и здоровья людей.
Без надлежащего выполнение функций по обеспечению безопасности граждан, все остальные задачи становятся трудновыполнимыми.
Второй задачей государства я бы назвал создание условий необходимых для функционирования общества. Сюда можно отнести услуги по управлению, по регистрации собственности и актов гражданского состояния, по разрешению споров, по эмиссии и функционированию средств обмена и накопления, т.е. денег; создание условий для производства и обмена товарами и услугами.
На третье место можно поставить все то, что общество готово поручить правительству. Наверняка это будет забота о нетрудоспособных; в большей или меньшей степени - здравоохранение, наука и образование; экономическая активность в некоторых сферах, а в кризисных ситуациях и значительное вмешательство в экономику.
Демократия – это не только участие в выборах и власть большинства, а ещё и права и свободы каждого человека, ограниченные лишь правами и свободами других людей, и управление общественными делами самими людьми, либо подконтрольными им представителями.
Поскольку правительство (в широком смысле, включая все ветви и уровни власти), само не сеет и не пашет, а действует от имени, по поручению и за счет всех граждан страны, то именно граждане должны определять какие функции, и в каком объёме необходимо поручить выполнять правительству и иметь рычаги оперативного влияния на должностных лиц.
Политика - это процесс принятия и выполнения решений. Как можно большее количество граждан (в идеале все желающие) должны принимать участие в процессе принятия решений и иметь возможность контроля их выполнения. Кроме выборов необходимо повсеместное проведение местных и общенациональных референдумов, и создание органов самоорганизации населения (возможно также и в границах ныне действующих ЖЭКов и ПРЭЖО, с полномочиями назначения их руководства представителями населении), а также внедрение системы отзыва всех выборных должностных лиц и отстранения от должности через вотум недоверия любых чиновников.
Гражданам Украины необходимо раз и навсегда забрать у политиков возможность менять Конституцию и законы о выборах и референдумах, в соответствии с их личными корыстными интересами. Избираемый на выборную должность, не должен влиять на правила собственного избрания/переизбрания; наемный работник не должен определять свои должностные обязанности. Давайте не будем забывать, что все кто получают жалованье из бюджета (то есть из наших налогов или от доходов от нашей общей собственности), все чиновники, на выборных или назначаемых должностях, являются нашими наемными работниками. Это мы должны определять процедуру их назначения/избрания, должностные обязанности, уровень оплаты труда.
Но для того, чтобы этого добиться, значительной части населения необходимо пересмотреть свое отношение к институтам власти и их представителям. Пока люди будут считать президента и других чиновников начальниками, а себя подчиненными и просителями, нынешние отношения между правительством (все ветви и уровни власти) и остальными гражданами, которые в упрощенном виде можно представить как: «барин – холопы», не удастся изменить.
Не может быть демократии без демократов и гражданского общества без граждан!
В Украине нет политической элиты. Под элитой можно было бы понимать тех, кто на голову выше остальных по уровню образования, по моральным и деловым качествам. Нынешняя же "элита" это те, кто всплыл на поверхность и не тонут, вот почему они всегда на виду. От лидеров украинских политических сил толку не будет, и преодолеть кризис ни каждый самостоятельно (даже при наличии необходимых полномочий), ни сообща они не в состоянии. И депутаты, которые голосуют лишь по команде "фас" не являются ни здравомыслящими людьми, ни уж тем более гражданами (назвать их законодателями язык не поворачивается). При нынешнем способе выборов, формирования и функционирования власти, и главное - при нынешнем состоянии гражданского общества, никаких положительных результатов от президентских, парламентских или местных выборов ждать не приходится. Но и оставлять все как есть нельзя, за державу обидно и за население, которому еще предстоит стать гражданами.
Задача сегодняшнего дня не просто заменить одних на других, пусть и более
высокого качества, а изменить всю систему отношений в обществе.
Для оказания влияния на политику государства, особенно в период, когда власть в стране прихватизирована кланами, действующими в своих интересах, гражданам необходим действенный инструмент воздействия на государственные институты. Таким инструментом должна стать демократическая, и по целям, и по сути, политическая сила, объединяющая всех здравомыслящих граждан страны. В данный момент совокупное влияние кризиса, паралича власти и недоверия общества к былым лидерам, должно подтолкнуть активную и нормальную часть общества к объединению ради наведения порядка в нашем общем доме. Такая организация должна быть основана на здоровых принципах, т.е. на самофинансировании, принципах либеральной демократии и доминировании интересов общества над интересами организации или ее отдельных членов. Хочу отметить, что в организации такого типа, выборные лидеры могут быть лишь первыми среди равных. Когда в Украине появятся демократы и их объединение, это будет первой предпосылкой для преобразования украинского общества из иерархической структуры под названием: «я начальник – ты дурак», в систему горизонтальных связей равноправных граждан, т.е. в то, что именуется демократией или народовластием.

Финансовая система

Похоже, что в ближайшем будущем ожидается очередная волна банковского кризиса, а вместе с ним и кризиса неплатежей, что ещё хуже для экономики, чем отсутствие кредитных ресурсов.
Банковский и валютный кризис показали народу Украины, что владельцы и менеджеры коммерческих банков, как в хорошие времена, так и в случае возникновения проблем заботятся исключительно о собственной выгоде. Это и не удивительно, трудно представить, что представители бизнеса будут ставить на первое место общественные интересы. Общество должно само подумать, как предотвратить негативное воздействие от не профессиональных или преступных действий руководителей финансовых предприятий на экономику страны. Начать предлагаю с того, чтобы ограничить роль банков - оказанием услуги посредничества – между теми, у кого есть временно свободные средства, и теми, кто в них нуждается. Платежная система страны должна быть свободна от влияния коммерсантов, и находиться под монопольным контролем эмитента денег, т.е. государства. Система электронных денег, в которой у каждого субъекта предпринимательской деятельности и у каждого гражданина Украины (начиная с возраста ограниченной дееспособности - 14 лет), будет расчетный счет для получения зарплат, пенсий и прочих выплат, и оплаты товаров и услуг. Это избавит людей от необходимости держать свой небольшой текущий резерв дома или в коммерческих банках (со всеми вытекающими рисками или неудобствами); ускорит прохождение платежей (проблемы отдельных банков не поставят под удар платежеспособность граждан и предриятий); в будущем поможет значительно уменьшить долю наличных денег в обращении и соответственно уменьшит расходы на администрирование финансовой системы.
Для перехода к подобной системе необходимо подумать, какие изменения необходимо внести в Законы Украины «Про Національний банк України» и «Про банки і банківську діяльність», а также разработать специализированный нормативный акт, например «Про платіжну систему України». Понятно, что это работа не на один день и далеко не для одного человека (необходимо привлечь специалистов в банковской и компьютерной сфере). От себя предлагаю черновик проекта статьи 33-1 закона «Про Національний банк України»
Розділ V УПРАВЛIННЯ ГОТIВКОВИМ І БЕЗГОТІВКОВИМ ГРОШОВИМ ОБIГОМ
Стаття 33-1. Повноваження Національного банку щодо організації безготівкового грошового обігу
Для забезпечення організації безготівкового грошового обігу Національний банк здійснює:
введення в обіг і виведення з обігу електронних (цифрових) грошових знаків;
відкриття і закриття розрахункових рахунків для всіх фізичних і юридичних осіб – резидентів України;
організація системи платежів між усіма резидентами України.

Комментарии к концепции налоговой реформы

Основным принципом концепции, предложенной Олегом (которая перекликается с подобной американской - Fair Tax), является перенос налогового бремени с производства на потребление.
Поскольку основной задачей государства является охрана прав, свобод, интересов и имущества граждан на своей территории, то получается, что на человека потребляющего больше ресурсов или владеющего большим имуществом, приходится больше государственных услуг, чем на других граждан. Соответственно и платить в общественную копилку он должен больше. При этом те средства, которые идут на инвестиции, не должны облагаться налогом, поскольку таким образом человек временно (или навсегда) отказывается от потребления определенного ресурса и готовит почву для увеличения уровня потребления всего общества.
Понятно, что данный налог должен быть дифференцированным: по базовым товарам и услугам - минимальная ставка, по предметам роскоши - максимальная.
Предприятия должны платить за занимаемую территорию, за потребляемые ресурсы, за ущерб, наносимый окружающей среде. Соответственно наиболее эффективные из них будут платить меньше.
Считаю, что в идеале можно было бы отказаться и от налогов на прибыль, капитал, подоходного налога. Но на переходный период (довольно длительный), их конечно придётся оставить.
Но пока до внедрения подобной концепции ещё далеко, хотелось бы понять логику нынешнего налогообложения, например: зачем государство производит экспортное возмещение НДС (не касаюсь преступной деятельности): для стимулирования вывоза по дешёвке наших ресурсов за рубеж или для поощрения предпринимателей производящих высокотехнологичную продукцию?